3 серпня 2026 року російський безпілотник атакував команду благодійного фонду «Справжні» у Центральному районі Херсона. Поранення отримали двоє волонтерів. Після лікування чоловіки вже повернулися до роботи.
Вони продовжують евакуйовувати людей і тварин із «червоних зон» обласного центру та правобережжя Херсонщини. Про це розповів волонтер БФ «Справжні» Денис Скляренко.
«Нема часу лікуватися. Треба працювати. Лікарі сказали, якщо в голові будуть якісь симптоми не дуже добрі, то звернутися до них. Той що уламок, самий більший, який залетів в м’язи спини — може залишу на згадку, що це війна та біль», — каже він.
Атака FPV-дрона та майже місяць лікування
Денис Скляренко майже місяць лікувався після атаки російського FPV-дрона.
«Готовий до бою. І коли був у лікарні, мій стан був вже такий, що ходив та каву пив. Бачу, що війська РФ атакують людей, їх доправляють до лікарні, і вже не вистачає місць. То я написав згоду, що я буду доліковуватися дома, бо потрібно ліжко для дуже поранених. Новий захист отримую, бо той був пошкоджений, вдягаємо і їдемо», — говорить Денис.
Атака сталася у Центральному районі міста. Під удар він потрапив разом із напарником — водієм Русланом. Того дня вони виїхали о 5:30 ранку, аби евакуювати родину з селища Комишани.
Чоловіки сіли на власне авто, щоб доїхати до базування броньованого транспорту. Вони вже виїхали з перехрестя на вулицю, і одразу відбувся удар. Його було не чутно. Одразу спалах, скло побилося.
Денис оглянув напарника і себе. Побачив, що витікає кров. Дрон зайшов по правій пасажирській стороні і здетонував об асфальт. Він не залетів у машину. Усі уламки пішли майже по його стороні знизу до верху.
Волонтерам допомогли дістатися до медичного закладу люди, які проїжджали повз. Денис і Руслан отримали травми різного ступеня тяжкості. Більшість уламків стримали бронежилет і шолом.
«Приступив до праці раніше, ніж я, бо він отримав більш легкі поранення. Уламки зайшли йому в праве плече і дрібні від скла. У мене трохи гірша ситуація. Дістав уламок в ключиці вхід і десь біля хребта в мене досі стоїть уламок, бо він дуже глибоко. Довжина його 11,9 мм. Другий уламок маю за вухом. Теж його доки не буду доставати, бо в такому місці знаходиться, що легше його залишити там, то 5 мм. І десь тут у скроні 3 мм уламок», — говорить чоловік.
Від ремонту машин до порятунку людей
До волонтерської діяльності Денис Скляренко займався ремонтом машин. До благодійного фонду «Справжні» він долучився у лютому 2026 року. Кожен виїзд ретельно планують, аби убезпечити команду та евакуйованих. Виїздів у нього дуже багато.
«Перед ураженням дрона за два дні я зробив три виїзди в Дар’ївку за день. Білозерка два рази за день. Був такий випадок. Ми місяць ходили, домовлялися, подружжя було глухонімих. Місяці вмовляли, пояснювали, знайшли там через іншу організацію, де вони будуть мешкати з подальшим виїздом по Україні. Ми поїхали, зробили і на наступний день снаряд прилетів саме в їх квартиру. Тобто ми встигли зробити це і вивести бабусю та дідуся», — розказує волонтер.
Заради порятунку людей Денис продовжуватиме цю діяльність. Підтримкою для нього є колектив і родина. А ще — вдячність від тих, кого вони вивозять.
«Дарують вони мені свої обійми, їхні сльози, радощі. І заради цього працюю, що я допоміг людям. Моя мати теж займається евакуацією, вона живе у Дніпрі, і теж евакують з інших напрямків людей. Тут не в мотивації справа, тут просто ми всі козаки-козачки. І це у нас в серце. Якщо не ми, то хто?», — каже він.
