Станом на осінь 2026 року відповідь залежить від того, чию методику ви берете. Офіційна оцінка Росстату на 1 січня 2025 року — близько 146,03 млн постійних жителів без чотирьох окупованих областей України. Міжнародні оцінки ООН на середину 2026 року нижчі: приблизно 143,4 млн. Різниця в кілька мільйонів — не «помилка калькулятора», а наслідок різної території обліку, різної дати зрізу й різного ставлення до природної убылі та міграції.
Росія залишається дев’ятою країною світу за чисельністю населення й найбільшою в Європі за цим показником. Водночас густота — лише близько 8,5 людини на квадратний кілометр: більшість території майже порожня, а майже сім із десяти жителів стиснуті в європейській частині, яка займає лише п’яту частку площі.
Нижче — не одна «кругла» цифра, а карта того, звідки вона береться, чому джерела розходяться, де саме живуть люди і що відбувається з народжуваністю, смертністю та віковою пірамідою саме у 2025–2026 роках.
Яку цифру вважати робочою у 2026 році
Демографічна статистика ніколи не є фотографією «прямо зараз». Це завжди оцінка на конкретну дату й на конкретній території. Саме тому в пошуку сусідять 146 млн, 143 млн і навіть 142 млн — і жодна з цих цифр не є вигадкою сама по собі.
Робоча формула для 2026 року така: офіційний російський орієнтир — близько 146 млн на початок 2025-го; міжнародний орієнтир ООН — близько 143,4 млн на середину 2026-го; місце в світовому рейтингу в обох випадках — 9-те.
Попередня оцінка Росстату на 1 січня 2025 року склала 146 028 325 осіб. За рік чисельність зменшилася на 0,08% порівняно з 146 150 789 на 1 січня 2024-го. Важливе застереження самого відомства: ця оцінка не включає Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області. Частина російських і вікіпедійних зведень оперує близькою цифрою 146 119 928 уже з Кримом і Севастополем у складі «постійного населення». Це різні територіальні кошики, які не варто змішувати в одному реченні.
ООН у перегляді World Population Prospects 2024 дає на середину 2026 року 143 394 458 осіб, із річним зниженням близько 0,42%. Britannica у вересні 2026-го публікує ще стриманішу оцінку — 142,56 млн. Живі лічильники на кшталт Worldometer на конкретний день вересня 2026-го показували близько 143,0 млн. Для читача-початківця зручно запам’ятати коридор 143–146 млн і завжди питати: «на яку дату і з якими територіями?»
За моїм досвідом роботи з такими таблицями протягом місяця порівнянь, найчастіша причина плутанини — не злий умисел авторів, а змішування перепису 2021 року (147,18 млн за російським обліком) з поточною оцінкою й з «лічильником», який оновлюється щодня за моделлю, а не за актами цивільного стану.
| Джерело й дата | Чисельність | Що саме враховано |
|---|---|---|
| Росстат, 1 січня 2024 | 146 150 789 | Постійне населення; без чотирьох окупованих областей України |
| Росстат, 1 січня 2025 (попередня оцінка) | 146 028 325 | Те саме територіальне охоплення; −0,08% за рік |
| ООН / Worldometer, середина 2026 | 143 394 458 | Міжнародна модель; 9-те місце у світі; частка світу ≈ 1,7% |
| Britannica, оцінка 2026 | 142 557 000 | Консервативна міжнародна оцінка; прогноз на 2030 — 139,6 млн |
Джерела таблиці: офіційні повідомлення Росстату за січень 2025 року; опрацювання даних ООН (World Population Prospects 2024) сервісом Worldometer. Розбіжність між «російською» і «міжнародною» лінійками зберігається роками й сама по собі є частиною відповіді на запит «скільки людей живе в Росії».
Як рахують людей і чому дві школи цифр не сходяться
Постійне населення — це не «всі, хто зараз стоїть у черзі по хліб», і не «всі, хто має паспорт». Росстат оцінює тих, хто за методологією проживає на території обліку 12 місяців і довше. Перепис 2021 року став останнім повним зрізом; далі йдуть щорічні оцінки, які додають народжених, віднімають померлих і намагаються зловити міграційне сальдо. У 2025 році відомство помітно звузило публікацію оперативної демографічної деталізації, тож стороннім аналітикам доводиться зшивати картину з уривків.
Міжнародні оцінки ООН будуються інакше. Вони спираються на довгі ряди народжуваності, смертності й міграції, згладжують стрибки й не зобов’язані повторювати адміністративні рішення Москви щодо того, кого вважати «своїм» населенням. Тому модель ООН швидше «бачить» природну убыль і обережніше ставиться до приросту за рахунок анексованих територій.
Окремий шар — виборча статистика. Центральна виборча комісія РФ на 1 липня 2026 року називала 111 037 047 виборців усередині країни. Це не суперечить цифрі 146 млн: до виборчого списку не входять діти й частина людей без реєстрації. Порівняння «населення» і «виборців» без цієї поправки — класична пастка для заголовків.
Що змінює війна в самому підрахунку
Повномасштабне вторгнення в Україну впливає на демографію одразу кількома каналами: загиблі й зниклі безвісти, еміграція 2022 року, мобілізація, відкладені народження, приплив трудових мігрантів з Центральної Азії. Публічні оцінки втрат різняться на порядки й не входять до офіційної російської статистики населення як окремий рядок. Міжнародні моделі частково «зашивають» цей ефект у вищу смертність чоловіків працездатного віку й у від’ємне сальдо. Саме тому після 2022 року розрив між російською оцінкою й оцінкою ООН став для читача не технічною дрібницею, а змістовною ознакою.
Від піку 1990-х до коридору 143–146 мільйонів
На зламі 1990–1991 років Російська Федерація успадкувала близько 148 млн осіб. Далі почався довгий спад 1990-х: народжуваність упала, смертність серед чоловіків злетіла, середня тривалість життя стиснулася. Мінімум припав на кінець 2000-х — близько 142,7–143 млн. Коротке «демографічне відлуння» материнського капіталу й відносно сприятливої вікової структури дало плюс у 2010-х, а в 2014-му до обліку додали Крим і Севастополь — адміністративний стрибок, який легко сплутати з природним приростом.
Перепис 2021 року зафіксував 147,18 млн за російським обліком. Відтоді лінія знову пішла вниз: 146,98 млн на початок 2022-го, 146,45 млн у 2023-му, 146,15 млн у 2024-му, 146,03 млн на 1 січня 2025-го. Останній раз населення за офіційною лінійкою приростало в 2017 році. ООН малює ще крутіший схил: від 146,37 млн у 2020-му до 143,39 млн у 2026-му.
Історичний сюжет тут не в «великій нації, що вічно росте», а в хвилях. Покоління бебі-буму 1980-х уже вийшло з піку народжуваності. Малочисельні когорти 1990-х тепер самі стають батьками. Навіть якби завтра сумарний коефіцієнт народжуваності дивом підскочив до 2,1, абсолютна кількість народжень ще довго залишалася б скромною — просто тому, що потенційних матерів менше.
Де саме живуть люди: густота, порожнеча й міста-магніти
Середня густота 8,53 особи/км² ховає прірву між Москвою і Чукоткою. У столиці — понад 5 180 осіб на квадратний кілометр, у Чукотському автономному окрузі — 0,07. Близько 69% жителів зосереджені в європейській частині, яка становить лише близько 21% території. Азійська Росія виглядає на карті як величезна країна, а в побуті — як рідкісна низка міст уздовж Транссибу, портів і ресурсних вахт.
На 1 січня 2025 року Москва мала 13,27 млн постійних жителів, Московська область — 8,78 млн, Санкт-Петербург — 5,65 млн. Далі йдуть Краснодарський край, Свердловська й Ростовська області — кожна з населенням за 4 млн. Міське населення тримається біля 75%: за оцінкою ООН на 2026 рік у містах живуть близько 108,1 млн осіб. Село стискається не лише через низьку народжуваність, а через від’їзд молоді туди, де є лікарня, університет і зарплата.
| Суб’єкт | Населення на 1 січня 2025 | Густота, осіб/км² |
|---|---|---|
| Москва | 13 274 285 | 5 183 |
| Московська область | 8 775 735 | 198 |
| Санкт-Петербург | 5 652 922 | 4 029 |
| Свердловська область | ≈ 4,22 млн | ≈ 22 |
| Чукотський АО | десятки тисяч | 0,07 |
Джерела: оцінки Росстату та регіональні зведення на 1 січня 2025 року. Цифри по окремих областях округлені там, де відомства публікують їх із різною деталізацією.
Приріст у 2024 році Росстат зафіксував лише в 20 суб’єктах — серед них Московська й Ленінградська області та Інгушетія. Північний Кавказ, Центр, Північний Захід і Урал у сумі ще тримають плюс за рахунок міграції всередині країни. Далекий Схід і більшість нечорноземних областей віддають людей роками. Для початківця це означає просту річ: «населення Росії» як середня температура по палаті майже нічого не каже про конкретне місто чи район.
Чому цифра зменшується: народження, смерті, вік і міграція
Механіка спаду складається з трьох шестерень. Перша — народжуваність. Сумарний коефіцієнт народжуваності за підсумком 2025 року опустився до 1,374 дитини на жінку проти 1,40 роком раніше. Для простого відтворення поколінь потрібно близько 2,1. Регіональний розкид величезний: Чечня в грудні 2025-го тримала 2,60, Тива — 2,21, Ямало-Ненецький округ — 2,01. На протилежному полюсі Ленінградська область — 0,91, Смоленська — 1,01, Владимирська — 1,06.
Друга шестерня — смертність. Природна убыль за 2024 рік сягнула близько 596 тисяч осіб: померлих помітно більше, ніж народжених. Оперативні дані початку 2025-го показували той самий знак мінус. Тривалість життя за міжнародними оцінками на 2026 рік — близько 73,7 року загалом, із звичним розривом між жінками й чоловіками в 10–11 років. Медіанний вік — приблизно 40,7–41,8 року. Частка людей 65+ уже близька до 18%, тоді як дітей до 15 років — близько 17%. Піраміда важчає зверху.
Третя шестерня — міграція. У 2010-х і на початку 2020-х саме приплив із Центральної Азії маскував природну убыль. Після 2022-го картина ускладнилася: частина громадян виїхала, частина повернулася, трудові мігранти лишилися критичним ресурсом великих міст і будівництва. Моделі ООН на 2026 рік закладають додатне нетто-міграції в сотні тисяч, але цього все одно не вистачає, щоб перекрити різницю між смертями й народженнями.
Коротко: навіть за оптимістичного припливу мігрантів населення скорочується, бо жінок репродуктивного віку стає менше, а дітей на одну жінку — далеких півтори, не дві.
Досвідченому читачеві варто дивитися не лише на «мінус 175 тисяч за рік» у рядку Росстату, а на структуру. Скорочення кількості дітей до п’яти років до орієнтовно 6,5 млн при зростанні групи 65+ до понад 23 млн змінює ринок праці, пенсійне навантаження й попит на школи швидше, ніж змінюється заголовок «скільки людей живе в Росії».
Як Росія виглядає на тлі світу й сусідів
Дев’яте місце у світі у 2026 році виглядає солідно, доки не поставити поряд Індію (понад 1,45 млрд) і Китай (понад 1,40 млрд). Далі йдуть США, Індонезія, Пакистан, Нігерія, Бразилія, Бангладеш — і лише тоді Росія. Частка у світовому населенні — близько 1,7% і повільно тане. У Європі за чисельністю Росія все ще перша, випереджаючи Німеччину (близько 84 млн) майже вдвічі. Порівняння з Україною в одній таблиці потребує окремої обережності: різні дати, різна повнота обліку на окупованих територіях і різні хвилі вимушеної міграції.
Прогнозний горизонт теж різний. Britannica закладає 139,6 млн на 2030 рік. Середній сценарій старіших прогнозів Росстата вів до зниження в район 143 млн до 2030-го. Дослідники ВШЕ у 2026 році окреслили широку вилку до кінця століття — від катастрофічних 67 млн за нульової міграції й низької народжуваності до гіпотетичних 217 млн. Найімовірніший їхній орієнтир — зниження до близько 137,5 млн. Для практичного читача достатньо однієї думки: інерція вже запущена, і жодне разове «материнське» рішення не розвертає піраміду за п’ять років.
Поширені помилки, через які цифра «стрибає» в голові
Нижче — не абстрактні міфи, а конкретні хиби, які щодня народжують суперечливі заголовки.
- Приймати перепис 2021 року за поточну чисельність. 147,18 млн — зріз п’ятирічної давнини плюс адміністративні рішення щодо територій. За 2022–2025 роки природна убыль уже з’їла помітний шмат цієї цифри.
- Змішувати громадян, постійних жителів і виборців. 146 млн, 111 млн виборців і кілька мільйонів громадян за кордоном — три різні множини. Паспорт у Берліні не додає людину до постійного населення Томська.
- Вважати live-лічильник офіційним переписом. Лічильник інтерполює модель ООН між двома оцінками. Він зручний для порядку величини й непридатний як «точне число на сьогодні о 12:00».
- Ігнорувати територіальний кошик. «146 млн без чотирьох областей» і «цифра з Кримом» не додаються й не віднімаються навмання. Без цієї примітки порівняння рік до року бреше.
- Плутати густоту з «багатолюдністю країни». Найбільша за площею держава світу може бути малонаселеною. 8,5 особи на км² — це ближче до Канади, ніж до Німеччини чи Італії.
- Читати міграційний плюс як доказ «здорової демографії». Приплив трудових мігрантів може тримати чисельність на плато, поки власні покоління стискаються. Це підміна структури обсягом.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли в одному тексті сусідили «148 мільйонів» із початку 1990-х, «147 з перепису» і «143 за ООН» без жодної дати — і читач вирішував, що «цифри малюють». Насправді малюють не цифри, а відсутність підпису під ними.
Чек-лист: як самостійно перевірити свіжу оцінку
Перед тим як поширити або закласти цифру в роботу, пройдіться коротким списком. Він займає п’ять хвилин і відсікає більшість шумних матеріалів.
- Знайдіть дату зрізу: 1 січня, середина року чи «сьогодні за лічильником».
- Перевірте територію: чи є в примітці Крим, Севастополь, чотири області півдня України.
- Визначте тип показника: постійне населення, наявне, виборці, громадяни.
- Порівняйте щонайменше два класи джерела — національну статистику й міжнародну оцінку ООН.
- Подивіться не лише рівень, а й природний приріст: народжені мінус померлі за останній повний рік.
- Окремо гляньте на сумарний коефіцієнт народжуваності (орієнтир 2025-го — 1,37) і на медіанний вік.
- Для міст не беріть «агломерацію» замість адміністративної межі: Москва-місто й Москва плюс область — різні світи.
Якщо пункт 2 або 3 у матеріалі відсутній, ставтеся до заголовка як до наближення, а не як до факту. Для шкільного реферату достатньо коридору 143–146 млн із підписом джерела. Для аналітики, бізнесу чи журналістики без територіальної примітки цифра непридатна.
Питання, які ставлять одразу після основної цифри
Чи правда, що в Росії живе майже 150 мільйонів? Ні, якщо говорити про 2026 рік. Порог 148–149 млн лишився на початку 1990-х. Навіть максимальна офіційна лінійка початку 2025-го — близько 146 млн, міжнародна — ближче до 143 млн.
Скільки з них живе в містах? Близько трьох чвертей. ООН на 2026 рік дає 75,4% міського населення, або понад 108 млн осіб. Сільська частка стискається, хоча абсолютні цифри ще великі за європейськими мірками — понад 36 млн на початок 2025-го за російськими оцінками.
Чому жінок помітно більше, ніж чоловіків? Це давня риса російської статево-вікової піраміди: вища смертність чоловіків у середньому віці, наслідки воєн ХХ століття в старших когортах і новий тиск 2020-х. Міжнародні оцінки на 2026 рік дають орієнтовно 46,4% чоловіків і 53,6% жінок, тобто понад 10 млн «зайвих» жінок у порівнянні з чоловіками — один із найвищих розривів у світі.
Чи можна обійтися однією цифрою для всіх задач? Для швидкої відповіді — так: «близько 143–146 мільйонів, 9-те місце у світі». Для порівняння динаміки, планування або політичних висновків — ні. Потрібні дата, територія й джерело. Коли дані суперечать одне одному, чесніша позиція — показати обидва ряди, а не вибрати зручніший.
Населення Росії у 2026 році — це вже не сюжет про «необсяжну людську масу на одній шостій суходолу». Це сюжет про країну з дев’ятим місцем у світовому рейтингу, рідкісним розселенням, важкою віковою пірамідою і двома паралельними лічильниками, які розходяться на мільйони саме тому, що рахують трохи різні речі. Цифра живе, поки ви пам’ятаєте, з якого рядка таблиці її зняли.
