Щонайменше 38 жителів окупованих Криму та півдня Херсонщини росіяни ув’язнили за звинуваченнями в участі в кримськотатарському добровольчому батальйоні імені Номана Челебіджіхана. У сфабрикованих справах слідство трактує приготування їжі, заготівлю дров і перевезення продуктів як «участь у незаконному збройному формуванні». Терміни позбавлення волі в таких справах зросли від чотирьох до двадцяти років.
Правозахисниця Ольга Скрипник з джерела наголошує, що позбавлення волі цивільних громадян України на окупованих територіях за ці звинувачення порушує норми міжнародного гуманітарного права. Це частина цілеспрямованої політики РФ переслідування нелояльного населення. Наразі відсутні ефективні механізми звільнення та повернення до України цивільних осіб з російського полону, зокрема тих, кого незаконно затримали за участю в батальйоні.
Побутова допомога як підстава для звинувачення
«Обвинувачення в участі у «Кримськотатарському добровольчому батальйоні імені Номана Челебіджіхана» стали однією з поширених підстав для кримінального переслідування жителів окупованого Криму та південної Херсонщини. До 2025–2026 років їхня кількість зросла в рази, а терміни — з чотирьох до двадцяти років позбавлення волі. У більшості цих справ немає жодного доказу того, що обвинувачений тримав зброю в руках. Натомість фабула регулярно будується на побутових речах: приготуванні їжі, рубанні дров, перевезенні картоплі чи будматеріалів», — йдеться в повідомленні джерела.
Батальйон імені Номана Челебіджіхана — добровольче кримськотатарське формування. Воно виникло на початку 2016 року під час «громадянської блокади» адміністративної межі з окупованим Кримом. 1 червня 2022 року Верховний суд РФ визнав батальйон «терористичною організацією». 21 липня того ж року ФСБ додала його до офіційного списку терористичних формувань.
«Саме це рішення відкрило шлях до масового переслідування: відтоді будь-який згаданий у матеріалах ФСБ контакт із табором на Чонгарі, навіть шестирічної давнини, стає підставою для обвинувачення за статтею 208 Кримінального кодексу РФ. За офіційною версією слідства, підставою для кримінальної відповідальності є те, що людина не з’явилася добровільно до російських силових структур і не заявила про «припинення участі» у формуванні», — кажуть у джерелі.
До фабрикації справи часто передує незаконне викрадення без пред’явлення підозри чи ордера.
Так забрали мешканця Каланчака Рустема Османова. 15 квітня 2022 року в його будинок увірвалися дванадцять озброєних російських військових. Спочатку затриманих утримують без процесуального статусу. До них застосовують фізичне насильство, аби отримати «зізнання». Османову погрожували вбивством родини, якщо він відмовиться підписати потрібні показання. Аналогічно журналіст Геннадій Осьмак повідомляв про катування струмом, холодом та обливанням водою.
Найчастіше підозрюваних утримують у слідчих ізоляторах окупованого Сімферополя. «Справи» розглядають підконтрольні Росії суди: «Київський районний суд Сімферополя», «Ленінський», «Чорноморський», «Кіровський», «Генічеський» районні суди.
«У вироках регулярно повторюються ті самі елементи: посилання на телевізійні сюжети та інтернет-публікації як на «докази» діяльності батальйону проти інтересів РФ, показання колишніх учасників формування, звільнених від відповідальності за примітками до статті 208, та висновок психіатричної експертизи про те, що обвинувачений може «усвідомлювати характер своїх дій». Захист систематично заявляє про обставини викрадення та катування, а суди системно відмовляються це враховувати», — пояснюють правозахисники з джерела.
Конкретні вироки за господарські обов’язки
Часто в основі обвинувачення лежить не збройний спротив, а побутова допомога.
- Рустема Османова звинуватили за фабулою, згідно з якою у 2016 році він забезпечував табір дровами, готував їжу для активістів, чергував на контрольно-пропускних пунктах цивільної блокади та розвантажував гуманітарні вантажі. В обвинуваченні не було твердження про застосування ним зброї чи участь у бойових діях. Слідство спиралося на показання засекречених свідків, які описували, як Османов чистив картоплю та рубав дрова. У серпні 2022 року окупаційний суд призначив йому шість років позбавлення волі в колонії суворого режиму.
- Руслана Абдурахманова, викраденого в селі Азовське Херсонської області, засудили до п’яти років колонії. Серед його обов’язків, які «суд» вказав як «участь» у формуванні, — «ведення підсобного господарства: прибирання території, заготівля дров».
- У вироку щодо Февзі Саганджі «суд» описав його функції як «рубання дров, приготування їжі, будівництво окопів», а свідки-колишні учасники батальйону додавали — «чергування по кухні».
- Айдина Мамутова, засудженого за особливим порядком до чотирьох років, суд визнав винним, зокрема, за «ведення підсобного господарства в місці розташування табору».
- У «справі» Наримана Межмедінова, якому призначили вісім років, «суд» прямо сформулював його «злочинну діяльність» через господарські обов’язки — наряди на кухні та риття окопів і бліндажів. Обвинувачений – людина з інвалідністю II групи з бронхіальною астмою. Заперечуючи свідчення свідків, Межмедінов заявив, що при зрості 174 см він важив 106 кг, у нього була сильна задишка, і з урахуванням свого стану здоров’я він не міг займатися фізичною підготовкою.
- Алімові Енелєєву, засудженому заочно до майже одинадцяти років (пізніше апеляція зменшила строк до десяти років десяти місяців), інкримінували «ведення підсобного господарства» й «тилове забезпечення батальйону».
Журналіста з Генічеська Геннадія Осьмака, засновника видання «Новий візит», силовики затримали 6 березня 2024 року — вже після окупації Херсонщини. За версією слідства, підставою для обвинувачення у «фінансуванні тероризму» та «участі у батальйоні» стало те, що Осьмак нібито постачав табору будівельні матеріали, а за деякими даними – мішок картоплі, який журналіст привіз знайомим кримським татарам. Пропагандистські медіа РФ додатково називали його «штатним піарником» батальйону, попри те, що фактично йшлося про журналістську роботу. У серпні 2024 року окупаційний Генічеський районний суд призначив Осьмаку три роки й два місяці позбавлення волі в колонії суворого режиму.
Алексіна Дорогань, за версією окупаційного слідства, виконувала функціональні обов’язки щодо забезпечення діяльності НВФ, пов’язані із забезпеченням його учасників харчовими продуктами, приготуванням їжі, веденням підсобного господарства. Сама Дорогань називає ці звинувачення сфабрикованими: вона дійсно була на Чонгарі один раз, у 2015 році, коли висвітлювала «блокаду Криму» як журналістка, а протягом 2016 року — саме тоді, коли слідство стверджує, що вона «вступила» до батальйону, — постійно працювала в Києві на телерадіокомпанії, щотижня виходила в прямий етер.
«Ці приклади об’єднує одне: слідство прирівнює побутову допомогу – готування їжі, рубання дров, перевезення продуктів чи будматеріалів, журналістську роботу – до «функціональних обов’язків щодо забезпечення діяльності незаконного збройного формування». Таке формулювання дозволяє інкримінувати участь практично будь-кому, хто хоч раз перебував поруч із табором на Чонгарі чи писав про нього, незалежно від того, тримав він зброю в руках чи ні», — кажуть у джерелі.
У 2019 році «Кіровський районний суд» Криму засудив Едема Кадирова до чотирьох років позбавлення волі й одного року обмеження свободи. Тоді батальйон ще не мав статусу «терористичної організації», і справа кваліфікувалась як участь у незаконному збройному формуванні без додаткового обтяження.
Перелом стався у 2022 році. Після визнання батальйону «терористичним» 1 червня та внесення його до списку терористичних організацій 21 липня строки різко зросли. У 2022 році вироки коливалися вже від п’яти до десяти з половиною років: Абдурахманов отримав п’ять років, Межмедінов – вісім, Гугурік – вісім з половиною, Ібраімов – десять. Колишнього капітана корабля ВМС України Олексія Кисельова засудили до восьми з половиною років. За заочними вироками фігуранти отримували від дев’яти до одинадцяти років.
Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну з’явилася нова категорія вироків — щодо військовополонених захисників України, які реально служили у 48-му окремому штурмовому батальйоні імені Номана Челебіджіхана, сформованому вже як підрозділ Збройних сил України у 2023 році. Їх судять не лише за статтею 208, а й за статтею 205.5 КК РФ – «участь у діяльності організації, визнаної терористичною», що передбачає значно суворішу санкцію.
Один із таких прикладів – справа Богдана Мусіхіна, 1997 року народження, жителя Миколаєва, військовослужбовця 48-го окремого штурмового батальйону імені Номана Челебіджіхана Збройних сил України. Росіяни взяли його в полон 18 жовтня 2024 року. 6 лютого 2026 року йому призначили 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму з відбуванням перших трьох років у тюрмі – за статтями 205.5 (участь у діяльності організації, визнаної в РФ терористичною) та 205.3 КК РФ (проходження навчання з метою здійснення терористичної діяльності).
