Костянтин Темляк народився 6 липня 1993 року на Чернігівщині, а вже з дворічного віку зростав у кримському місті Саки, де повітря насичене морською сіллю, а навколо панувала атмосфера радянської дисципліни, що формувала його характер. Сьогодні він відомий як талановитий театральний і кіноактор, волонтер та військовослужбовець батальйону ударних безпілотних систем «Ахіллес» 92-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. Його кар’єра поєднує яскраві сценічні образи в Київському академічному драматичному театрі на Подолі з ролями в культових українських стрічках, таких як «Кіборги. Герої не вмирають», «І будуть люди», «Смак свободи» та «БожеВільні».
Актор Костянтин Темляк завжди вирізнявся здатністю глибоко занурюватися в персонажів, які живуть на межі — від психологічно складних героїв радянської епохи до сучасних воїнів. У 2016 році він закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого в майстерні Миколи Рушковського і відразу став частиною трупи Театру на Подолі. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року він не просто продовжував грати — він волонтерив, а з травня 2024-го повністю перейшов на службу в ЗСУ, де його акторська чутливість допомагає в роботі з дронами.
Його шлях не уникнув і бурхливих випробувань: у серпні 2025 року колишня партнерка звинуватила Темляка в домашньому насильстві та інших серйозних порушеннях, що призвело до кримінального провадження, суспільного резонансу та відмови від премії «Золота дзиґа». Незважаючи на це, його внесок у українське мистецтво і захист країни залишається значущим, а історія ілюструє, наскільки складно поєднувати творчість, війну та особисті помилки.
Дитинство та формування особистості в Криму
Маленький Костя Темляк ріс у родині, де батько-військовий пілот часто змушував сім’ю переїжджати, тому Саки стали для нього першим справжнім домом. Морське узбережжя, строгий розпорядок дня і постійне відчуття дисципліни заклали в хлопця внутрішню стійкість, яка пізніше проявилася і на сцені, і на фронті. Він рано мріяв про акторство, спостерігаючи за виставами по телевізору і уявляючи себе в центрі подій, де емоції вирують, як шторм над Чорним морем.
Шкільні роки в Криму не були легкими: постійні переїзди формували адаптивність, але й внутрішню самотність. Темляк згадував, як саме там, серед кримських пейзажів, у ньому зародилася пристрасть до перевтілень — він експериментував з ролями в шкільних постановках, намагаючись передати біль і надію героїв, яких бачив у кіно. Цей досвід став фундаментом для майбутньої професії, де кожен персонаж отримував частинку його власної історії.
Переїзд до Києва на навчання став переломним моментом. Кримський хлопець з військовою закалкою опинився в світі, де сценічні вогні замінили морський бриз, а майстерня Рушковського вимагала тотальної віддачі. Саме там він навчився не просто грати, а жити роллю, пропускаючи через себе кожну емоцію.
Освіта та перші кроки в театрі
У 2016 році Костянтин Темляк завершив навчання в КНУТКТ імені І. К. Карпенка-Карого. Майстерня Миколи Рушковського стала для нього справжньою кузнею акторської майстерності — там він опанував техніку глибокого занурення в образ, роботу з голосом і тілом, а також вміння знаходити правду навіть у найскладніших драматичних ситуаціях. Рушковський навчив його не боятися вразливості на сцені, що пізніше стало візитівкою Темляка.
Того ж року він приєднався до Київського академічного драматичного театру на Подолі. Перші ролі були різними: від Актора у «Вернісажі на Андріївському» Володимира Малахова до Соловйова у «Вірі, Надії, Любові… (Яма)» за Купріним. Кожна вистава вимагала повної віддачі — Темляк не просто виходив на сцену, він перетворював її на простір, де глядач забував про реальність.
Співпраця з Театром «Сузір’я» та Театральною майстернею М. Рушковського розширила горизонти: ролі в «Віслюк має бути худим» Довлатова, «Антігоні» Ануя чи «Диваках» Шукшина показали його універсальність. Актор не боявся експериментів — від комедійних образів до глибоких психологічних портретів, де кожен жест ніс у собі цілий світ переживань.
Театральні ролі: від студентських експериментів до професійних викликів
У Театрі на Подолі Темляк створив галерею незабутніх образів. У «Зойчиній квартирі» Булгакова він зіграв Ванечку — молодого, наївного хлопця, який потрапляє в вир московських інтриг 1920-х. Роль вимагала точності: легкість у рухах поєднувалася з внутрішньою тривогою, яка проривалася в очах. Глядачі відчували, як персонаж намагається втримати рівновагу в хаосі.
У «ОБЕЖ» Бранислава Нушича Темляк втілив Пана Марковича, художника, чия творчість стає зброєю проти бюрократії. Тут актор показав комедійний талант, але й гіркоту — його герой сміявся крізь сльози, точно передаючи абсурдність системи. Інші роботи, як «Пан Лампа» чи «Мати» Чапека, підкреслювали його вміння балансувати між драмою і філософією.
Студентські ролі в навчальному театрі — Марін у «Безіменній зірці» Себастьяна чи журналіст у «Врятуйте наші душі» Симонова — стали тренувальним полем. Темляк завжди шукав новизни, уникаючи рутини, і саме це робить його театральну кар’єру живою та непередбачуваною навіть зараз, коли війна диктує свої правила.
Прорив у кіно: знакові ролі та фільмографія
Кіно для Костянтина Темляка почалося з маленьких епізодів, але швидко перейшло до головних ролей. У 2013-му в мінісеріалі «Метелики» він зіграв нареченого — образ, де романтика перепліталася з драмою. А вже 2017 рік приніс справжній прорив: роль Психа в «Кіборгах. Герої не вмирають» режисера Ахтема Сеітаблаєва. Його персонаж — один із захисників Донецького аеропорту — став символом незламності, а акторська гра поєднувала жорсткість і людяність.
У 2020-му в серіалі «І будуть люди» Темляк втілив Олега Мирославського — роль, яка вимагала історичної точності й емоційної глибини. Герой живе в буремні часи, і актор передав всю складність вибору між совістю та виживанням. «Смак свободи» 2023 року подарував Тараса — молодого чоловіка на роздоріжжі, де кулінарні мрії переплітаються з реаліями життя.
Апогеєм стала головна роль Андрія Довженка в драмі «БожеВільні» 2024 року режисера Дениса Тарасова. Фільм розповідає про 1970-ті в Києві: радіоведучий вмикає заборонену рок-музику і потрапляє до психіатричної лікарні КДБ. Темляк провів місяці в реальних стінах Кирилівської лікарні, щоб відчути атмосферу. Його Андрій — втілення волелюбності, яка ламається, але не здається. Гра актора пронизує біль, гнів і надію, роблячи стрічку потужним антирадянським маніфестом.
Інші роботи, як «Мишоловка для кота», «Малевич» чи «Ми більше ніколи не заблукаємо разом», доповнюють палітру. Кожна роль — це не просто текст, а живий досвід, пропущений через серце.
| Рік | Фільм / Серіал | Роль |
|---|---|---|
| 2013 | Метелики (мінісеріал) | Наречений |
| 2016 | Невиправні (телесеріал) | Журналіст |
| 2017 | Кіборги. Герої не вмирають | Псих |
| 2020 | І будуть люди (телесеріал) | Олег Мирославський |
| 2023 | Смак свободи | Тарас |
| 2024 | БожеВільні | Андрій Довженко |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, kino-teatr.ru.
Волонтерство, війна та служба в «Ахіллесі»
З 2022 року Костянтин Темляк поєднував сцену з волонтерством у «Волонтерській сотні» та «Тактичній медицині Північ». Він возив гуманітарку, збирав кошти на дрони і не раз ризикував, щоб допомогти фронту. У травні 2024-го актор зробив рішучий крок — вступив до лав ЗСУ. Разом із колегою Юрієм Феліпенком (який, на жаль, загинув) він опинився в батальйоні ударних БпАК «Ахіллес» 92-ї бригади.
Служба в «Ахіллесі» — це не просто бойові завдання. Темляк працює з безпілотниками, де точність і холодний розрахунок рятують життя. Його акторська підготовка допомагає: вміння концентруватися, читати емоції і швидко реагувати перетворюються на військову майстерність. Він не раз говорив, що війна змінила його пріоритети — сцена стала відпусткою, а фронт — щоденною реальністю.
Поєднання акторства і служби створює унікальний досвід. Темляк продовжує грати, коли є можливість, але серце його тепер там, де небо наповнене гулом дронів. Цей шлях від кримських мрій до захисту України став символом покоління, яке не відокремлює мистецтво від боротьби.
Особисте життя: кохання, шлюб і випробування
Костянтин Темляк був одружений з акторкою Анастасією Нестеренко — їхній союз здавався гармонійним, вони разом знімалися в кліпах і підтримували одне одного. Однак у серпні 2025 року все змінилося: колишня дівчина, фотографка Анастасія Соловйова, оприлюднила звинувачення в фізичному та психологічному насильстві, контролі, зрадах і навіть листуванні з 15-річною дівчиною. Темляк публічно визнав частину провин, зокрема поведінку в періоди залежності від алкоголю, і попросив вибачення.
Поліція відкрила провадження за статтею 126-1 Кримінального кодексу (домашнє насильство). Актор видалив акаунти в соцмережах у жовтні 2025-го. У квітні 2026 року Анастасія Нестеренко підтвердила розлучення. Ця історія стала болісним уроком для всієї спільноти — про відповідальність, про те, як публічні особи впливають на суспільство.
Незважаючи на скандал, Темляк намагається рухатися далі, фокусуючись на службі та творчості. Його особисте життя завжди було частиною публічного образу, але тепер воно нагадує, що навіть сильні люди можуть падати і вставати.
Нагороди та суспільний резонанс
У вересні 2025 року Українська кіноакадемія присудила Костянтину Темляку «Золоту дзиґу» за найкращу чоловічу роль у «БожеВільних». Однак через скандал актор відмовився від нагороди, назвавши це некоректним на тлі звинувачень. Кіноакадемія засудила насильство, а згодом, у лютому 2026-го, змінила правила премії, щоб запобігти подібним ситуаціям.
Резонанс був величезним: колеги, театр і глядачі розділилися. Дехто підтримував талант, інші вимагали відповідальності. Ця історія підкреслила важливість етики в мистецтві, особливо під час війни.
Цікаві факти про Костянтина Темляка
Факт 1. У дитинстві Темляк порівнював себе з котом — лінь боролася з бажанням змінюватися, і саме ця боротьба зробила його актором, який ніколи не зупиняється на досягнутому.
Факт 2. Він боявся рутини в ролях і мріяв про Гамлета чи щось на кшталт «Ностальгії» Тарковського — мрії, які частково втілилися в «БожеВільних».
Факт 3. Під час зйомок «БожеВільних» актор жив у реальній психіатричній лікарні, щоб відчути тиск системи на шкірі.
Факт 4. Служба в «Ахіллесі» поруч із загиблим другом Юрієм Феліпенком зробила його ще більш чутливим до людських історій — тепер кожна роль несе відбиток фронтового досвіду.
Факт 5. Темляк має кота і часто жартує, що тварина вчить його терпінню, якого бракувало в молодості.
Його історія продовжується — актор, воїн, людина з усіма своїми гранями. Кожна нова роль чи місія додає барв, роблячи шлях Костянтина Темляка по-справжньому неповторним.
