Станом на серпень 2026 року одностатеві шлюби в Україні офіційно не реєструються і не мають юридичної сили. Конституція та Сімейний кодекс чітко визначають шлюб як союз жінки і чоловіка, а спроби змінити цю формулу під час воєнного стану заблоковані. Водночас судова практика вже створила важливий прецедент: Верховний Суд підтвердив факт сімейних відносин між двома чоловіками, відкривши обмежений шлях захисту окремих прав.
Одностатеві пари залишаються без автоматичного доступу до спадкування, спільного майна, медичних рішень і соціальних гарантій, які мають різностатеві подружжя. Парламентські законопроєкти про реєстровані партнерства застрягли, а новий проєкт Цивільного кодексу ризикує ще більше звузити можливості судового визнання. Ситуація розвивається паралельно з євроінтеграційними зобов’язаннями та помітним зростанням суспільної підтримки рівних прав.
Ключовий факт: офіційний шлюб між особами однієї статі в Україні неможливий без змін до Конституції, проте окремі пари вже можуть через суд встановити факт спільного проживання однією сім’єю.
Чому офіційна реєстрація залишається неможливою: конституційні та кодексні обмеження
Стаття 51 Конституції України формулює шлюб як союз, що ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це формулювання з 1996 року стало головним юридичним бар’єром. Сімейний кодекс у статті 21 повторює ту саму логіку: шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. РАЦСи відмовляють одностатевим парам миттєво, посилаючись саме на ці норми.
Стаття 74 Сімейного кодексу визнає фактичне співжиття лише для різностатевих пар і надає їм права на спільне майно, утримання та спадкування. Для одностатевих пар ця норма не працює. Стаття 211 прямо забороняє усиновлення особами однієї статі. У результаті партнери не мають статусу близьких родичів: не можуть автоматично відвідувати один одного в реанімації, приймати медичні рішення, отримувати пенсію у зв’язку з втратою годувальника чи претендувати на спадщину без заповіту.
Міністерство юстиції неодноразово підтверджувало відсутність правових підстав для реєстрації таких союзів. Під час воєнного стану змінювати Конституцію заборонено, тож навіть політична воля не дозволяє швидко зрушити з місця. Деякі юристи, зокрема суддя Конституційного Суду Ольга Совгиря, тлумачать текст м’якше — як гарантію свободи одружуватися з особою протилежної статі, а не як жорстку заборону інших форм. На практиці це тлумачення поки не змінює роботи РАЦСів.
Історичний прецедент: справа Зоряна Кіся та Тимура Левчука
У червні 2025 року Деснянський районний суд Києва вперше в історії України встановив факт фактичних шлюбних відносин між двома чоловіками — дипломатом Зоряном Кісем і активістом Тимуром Левчуком. Пара живе разом із 2013 року, у 2016-му провела неофіційну церемонію в Україні, а 2021-го офіційно одружилася в США. Конфлікт виник, коли Міністерство закордонних справ відмовило партнерові в статусі члена сім’ї для спільного виїзду на дипломатичну посаду.
Суд спирався на статтю 3 Сімейного кодексу (сім’я як спільний побут і взаємні обов’язки), свідчення, спільні рахунки, фото та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Маймулахін і Марків проти України». Київський апеляційний суд у вересні 2025 року залишив рішення в силі. 25 лютого 2026 року Верховний Суд відхилив касаційну скаргу громадської організації «Всі разом!» і остаточно підтвердив факт сімейних відносин.
Це не легалізація одностатевих шлюбів. Рішення стосується конкретної пари і дає обмежений набір прав, передбачених для осіб, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Воно створює прецедент, на який можуть посилатися інші пари, але кожна справа розглядається окремо. У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли подібне судове рішення допомогло партнерові отримати доступ до медичної інформації після госпіталізації, хоча повного статусу подружжя це не дало.
Важливо розуміти: судове визнання факту сім’ї — це не шлюб і не партнерство. Воно не замінює системного закону.
Законопроєкти про реєстровані партнерства — шлях, який досі не пройдено
Ще у 2023 році у Верховній Раді з’явився законопроєкт №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств». Він пропонував добровільний сімейний союз двох повнолітніх осіб незалежно від статі. Партнерство не є шлюбом, але надає статус близьких родичів, права на майно, спадкування, соціальний захист і представництво. У листопаді 2024 року зареєстрували ще один документ — №12252, спрямований на приведення законодавства у відповідність до статей 8 і 14 Європейської конвенції з прав людини.
14 травня 2025 року уряд схвалив дорожню карту євроінтеграції, де пункт 3.11 прямо передбачає прийняття закону про правовий статус реєстрованих партнерств до третього кварталу 2025 року. Термін минув, а законопроєкти так і не винесли на голосування. Комітет з питань правової політики блокує розгляд.
Паралельно у січні 2026 року група депутатів на чолі з Головою Верховної Ради внесла проєкт нового Цивільного кодексу. Він визначає сім’ю як співжиття чоловіка та жінки і фактично може заблокувати подальші судові визнання одностатевих пар. Документ пройшов перше читання у квітні 2026-го, але через тисячі поправок голосування в другому читанні відкладене щонайменше до осені. Міністерство юстиції вже критикувало проєкт за суперечність євроінтеграційним зобов’язанням і рішенням ЄСПЛ.
Які права реально мають одностатеві пари сьогодні і як їх захистити
Без офіційного статусу пари змушені будувати захист самостійно. Нотаріально посвідчений заповіт дозволяє передати майно партнерові. Довіреність на представництво інтересів дає можливість діяти в банках, лікарнях і державних органах. Договір про спільну власність або шлюбний договір (укладений як цивільно-правовий) регулює майнові відносини. Деякі пари оформлюють спільне підприємство чи додають один одного до страхових полісів.
У разі смерті або зникнення партнера без цих документів людина залишається сторонньою. Медичні заклади часто відмовляють у доступі до інформації, посилаючись на відсутність родинних зв’язків. Соціальні виплати, пов’язані з втратою годувальника, також недоступні.
Чек-лист для самоперевірки одностатевої пари:
- Оформити взаємні заповіти з чітким зазначенням частки майна.
- Зробити нотаріальні довіреності на представництво в медичних і фінансових питаннях.
- Укласти договір про режим спільної власності на житло та інше майно.
- Додати партнера як вигодонабувача у всіх страхових і банківських продуктах.
- Зібрати докази спільного проживання (рахунок, фото, свідчення) на випадок судового встановлення факту сім’ї.
- Перевірити, чи має партнер доступ до цифрових акаунтів і документів у разі надзвичайної ситуації.
Ці кроки не замінюють закону, але суттєво знижують ризики. Якщо пара планує дітей, варто заздалегідь проконсультуватися щодо можливості усиновлення одним із партнерів як одинокою особою — спільне усиновлення заборонене.
Суспільна думка: як війна змінила ставлення українців
Опитування Київського міжнародного інституту соціології фіксують поступове зростання толерантності. У травні–червні 2026 року 72 % респондентів погодилися, що ЛГБТ+ люди повинні мати рівні права з іншими громадянами, а 74 % виступили за захист від дискримінації. Підтримка цивільних партнерств сягнула 54 %, тоді як проти висловилися 34 %. Майже 46 % вже підтримують право одностатевих пар на усиновлення — вперше цей показник перевищив рівень спротиву.
Зростання особливо помітне серед молоді, жінок і міських жителів. Війна зіграла свою роль: видимість ЛГБТ+ військовослужбовців змінила уявлення багатьох людей. Підтримка партнерств саме для соціального захисту військових сягає 57 %. Водночас регіональні відмінності зберігаються: у західних областях консервативніші настрої сильніші, ніж у центрі та на сході.
Дані попередніх років показують динаміку: у 2016-му спротив цивільним союзам становив близько 69 %, у 2022-му — уже 42 %. Війна прискорила зсув, але не скасувала глибоких культурних відмінностей.
Вимоги Європейського Союзу та порівняння з сусідніми країнами
Євроінтеграційний процес прямо вимагає правового визнання одностатевих пар. Дорожня карта 2025 року фіксує це як один із пріоритетів. Європейський суд з прав людини у справі «Маймулахін і Марків» уже визнав, що відсутність будь-якої форми регулювання порушує Конвенцію. Більшість країн ЄС давно мають або повноцінні шлюби, або реєстровані партнерства.
| Країна | Статус одностатевих союзів | Рік запровадження |
|---|---|---|
| Нідерланди | Повноцінний шлюб | 2001 |
| Німеччина | Повноцінний шлюб | 2017 |
| Польща | Немає визнання | — |
| Молдова | Немає визнання | — |
| Естонія | Повноцінний шлюб | 2024 |
| Україна | Лише судове визнання факту сім’ї в окремих справах | 2025–2026 (прецедент) |
Джерело даних: відкриті реєстри законодавства країн ЄС та рішення українських судів. Україна залишається однією з небагатьох європейських держав без будь-якої законодавчої форми визнання.
Поширені міфи, які спотворюють дискусію
Міф перший: «Судове рішення вже легалізувало одностатеві шлюби». Ні. Воно встановило факт для однієї пари і не змінює Сімейний кодекс.
Міф другий: «Реєстровані партнерства — це те саме, що шлюб». Законопроєкти прямо розрізняють ці інститути. Партнерство не дає права на спільне усиновлення і має іншу процедуру.
Міф третій: «Конституція повністю забороняє будь-яке визнання». Конституція регулює саме шлюб. Фактичні сімейні відносини і цивільні партнерства можуть існувати окремо, як показує практика інших країн і рішення ЄСПЛ.
Міф четвертий: «Це суперечить традиційним цінностям українського суспільства». Опитування демонструють, що більшість уже підтримує рівні права, а підтримка партнерств перевищила половину.
Міф п’ятий: «Під час війни це не на часі». Саме війна зробила питання соціального захисту військових ЛГБТ+ гострішим і прискорила зміну суспільної думки.
Коли варто звернутися до фахівця, а коли можна діяти самостійно
Самостійно можна оформити заповіт, довіреність і зібрати докази спільного проживання. Якщо ж ідеться про судове встановлення факту сім’ї, оскарження відмови державного органу, спадкові спори чи питання, пов’язані з дітьми, без кваліфікованого адвоката, який спеціалізується на сімейному та антидискримінаційному праві, краще не обходитися. Справи подібного типу вимагають знання практики ЄСПЛ і українських прецедентів.
Найчастіші запитання, які виникають у пар і юристів
Чи можна зараз зареєструвати одностатевий шлюб у РАЦСі?
Ні. Органи державної реєстрації відмовляють на підставі статті 21 Сімейного кодексу.
Чи визнає Україна одностатевий шлюб, укладений за кордоном?
Ні. Такий шлюб не породжує правових наслідків на території України, хоча може слугувати доказом у суді при встановленні факту сімейних відносин.
Що дає рішення Верховного Суду у справі Кіся і Левчука іншим парам?
Прецедент. Інші пари можуть посилатися на нього, але кожна справа розглядається індивідуально і потребує доказів спільного побуту.
Чи можливе спільне усиновлення?
Ні. Закон прямо забороняє усиновлення особами однієї статі. Один із партнерів може усиновити дитину як одинока особа.
Коли очікувати закон про партнерства?
Офіційного терміну немає. Дорожня карта ЄС вже прострочена. Усе залежить від політичної волі парламенту та подальшої долі проєкту Цивільного кодексу.
Одностатеві шлюби в Україні залишаються юридично недосяжними, проте реальність уже вийшла за межі сухої букви закону. Суди почали визнавати існування сімей, суспільство змінює ставлення, а євроінтеграція продовжує тиснути. Пари, які сьогодні будують своє життя, змушені комбінувати нотаріальні інструменти, судові механізми і надію на системні зміни.
