Михайло Володимирович Жернаков народився 26 листопада 1985 року в Харкові. Сьогодні його ім’я звучить у дискусіях про очищення судів, євроінтеграцію та доброчесність суддівського корпусу частіше, ніж імена багатьох чинних посадовців. Колишній суддя, доктор юридичних наук, співзасновник і виконавчий директор Фундації DEJURE — ця людина майже десять років формує публічний порядок денний навколо правосуддя в Україні.
Його історія — це не лінійна біографія успішного реформатора. Вона містить призначення за указом Віктора Януковича, рішення, ухвалені в найгарячіші дні Революції Гідності, добровільний вихід із суддівської мантії, створення потужної громадської організації та низку гучних звинувачень. Саме ця складність робить постать Жернакова цікавою і для тих, хто лише починає розбиратися в судовій системі, і для тих, хто вже роками стежить за реформами.
У 2025–2026 роках навколо нього вирують суперечки про вплив на Громадську раду доброчесності, використання донорських коштів і академічну доброчесність. Водночас його аналітика та позиція залишаються одним із головних орієнтирів для міжнародних партнерів, які оцінюють прогрес України на шляху до ЄС.
Харківські корені та стрімкий старт у праві
Харків завжди був містом сильних юридичних шкіл. Саме тут Михайло Жернаков закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Право» у 2007 році. Наступного року він отримав ступінь магістра фінансів у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна. Паралельно з українською освітою він здобував міжнародний досвід: LL.M. у Роттердамі (2009) та Болоньї (2010).
Першим місцем роботи став Інститут державного будівництва і місцевого самоврядування Академії правових наук України, де він працював науковим співробітником. У 2009 році захистив кандидатську дисертацію, а в 2016-му — докторську на тему податкових спорів. Науковий ступінь доктора юридичних наук став важливим елементом його публічного іміджу, хоча саме навколо цієї роботи пізніше виникнуть серйозні питання.
Молодий юрист швидко рухався. У 27 років він уже мав досвід і науки, і практики. Такий профіль у той час відкривав двері до суддівської кар’єри, яка тоді формувалася за чіткими політичними правилами.
Суддівська мантія в епоху Януковича: призначення і рішення 2014 року
У лютому 2012 року указом президента Віктора Януковича Михайла Жернакова призначили суддею Вінницького окружного адміністративного суду. Це був типовий шлях для багатьох молодих юристів того періоду — швидке призначення через політичні канали.
У 2013 році він отримав рекомендацію на переведення до Окружного адміністративного суду Києва, одного з найвпливовіших судів країни. Однак ключовий епізод, який досі викликає найбільше емоцій, стався 19 лютого 2014 року. У розпал подій на Майдані, коли вже лунали постріли, суддя Жернаков одноособово задовольнив позов прокурора і скасував рішення Хмільницької міської ради. Депутати тієї ради засудили застосування сили проти протестувальників і вимагали відставки уряду. Рішення суду фактично підтримало позицію тодішньої влади.
Цей факт став головним аргументом критиків, які називають його «суддею Майдана». Сам Жернаков пізніше підкреслював, що добровільно залишив посаду в 2015 році, щоб повністю зосередитися на змінах у судовій системі з боку громадянського суспільства. Три роки суддівської роботи залишили після себе неоднозначний слід: з одного боку — досвід ізсередини системи, з іншого — рішення, яке важко пояснити з позицій цінностей Революції Гідності.
Відмова від посади і народження Фундації DEJURE
Улітку 2016 року Михайло Жернаков разом із Тарасом Шепелем і Романом Куйбідою заснував Фундацію DEJURE. Назва мала подвійне значення — і юридичний термін «de jure», і абревіатура Democracy Justice Reforms. Організація одразу заявила про вузьку спеціалізацію: 100 % діяльності — реформа правосуддя.
Місія звучала чітко: створити доброчесну, незалежну і професійну судову владу, якій довіряє суспільство. Фундація швидко стала одним із головних аналітичних і адвокаційних центрів у цій сфері. Серед ключових напрямів — моніторинг суддів, аналіз законодавчих змін, робота з Громадською радою доброчесності, підтримка створення Вищого антикорупційного суду.
За моїм досвідом спостереження за роботою подібних організацій протягом останніх років, саме така вузька спеціалізація дала DEJURE перевагу. Поки інші ГО розпорошували увагу, ця команда концентрувалася на одному полі. Результатом стали детальні досьє на суддів, публічні висновки про недоброчесність і постійна присутність у медіа та переговорах із міжнародними партнерами.
Наглядову раду фундації очолювали люди з бездоганною репутацією: Гліб Вишлінський, Євгенія Моторевська, Лариса Денисенко. Це додавало організації ваги. У 2024 році відбулися структурні зміни: Михайло Жернаков став виконавчим директором, змінивши Марину Хромих.
Громадська рада доброчесності: як Жернаков впливав на очищення судів
Громадська рада доброчесності (ГРД) — унікальний орган. Це недержавна структура, яка за законом бере участь в оцінюванні суддів і кандидатів на суддівські посади. Жернаков був її координатором у 2019–2020 роках і залишався одним із найвпливовіших голосів у наступних складах.
Фундація DEJURE надавала аналітичну підтримку, готувала матеріали, допомагала з організаційними питаннями. Саме через цю роботу організація отримала значний вплив на процес. Критики стверджують, що в окремих випадках цей вплив переходив у контроль: частина членів ГРД отримувала оплату за роботу, пов’язану з радою, хоча за законом діяльність у ГРД є неоплачуваною. Жернаков під час допиту в Тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради у грудні 2025 року підтвердив факт таких виплат, пояснивши це тим, що «люди повинні отримувати гроші за роботу».
У серпні 2025 року під час формування четвертого складу ГРД спалахнув відкритий конфлікт. Кілька чинних членів зняли свої кандидатури, звинувативши Жернакова в поширенні «списків» і тиску. Деякі говорили про меморандум, який нібито зобов’язував не критикувати DEJURE. Сам він ці звинувачення відкидав, називаючи їх спробою дискредитувати громадський контроль.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли громадські організації, які контролюють фінансування та аналітику, поступово починають відігравати роль «неформального регулятора». Це одночасно і сила, і слабкість системи: без них очищення судів гальмує, з надмірним впливом — з’являється ризик нової монополії.
Скандали, звинувачення та відповіді: плагіат, мобілізація, фінанси
Навколо Михайла Жернакова накопичилося кілька серйозних претензій. Перша — академічна. Експерти, які аналізували його докторську дисертацію 2016 року «Податкові спори: реформування механізмів вирішення», виявили численні текстові збіги без належних посилань. Фрагменти з робіт інших авторів і методичних матеріалів відтворювалися майже дослівно. Це питання досі залишається відкритим і використовується критиками як аргумент проти його морального права оцінювати доброчесність інших.
Друга історія пов’язана з мобілізацією. У грудні 2023 року його затримали працівники ТЦК і оштрафували за неявку за повісткою. ВЛК визнала його придатним до служби. Пізніше з’явилися довідки про викладацьку роботу на 0,75 ставки в приватних навчальних закладах, які, за даними журналістських розслідувань, мали ознаки фіктивності. Жернаков сплатив штраф і фактично визнав порушення.
Третя лінія критики стосується фінансів. Фундація DEJURE у 2021–2024 роках отримала понад 100 мільйонів гривень донорських коштів. Окремі члени ГРД отримували оплату з цих коштів. Критики бачать у цьому конфлікт інтересів: організація, яка впливає на добір суддів, одночасно фінансує частину тих, хто цей добір здійснює.
Сам Жернаков і його команда відповідають, що без системної роботи громадськості судова система так і залишилася б закритою корпорацією. Вони наголошують на конкретних результатах: недопущенні окремих скандальних кандидатів, підтримці створення антикорупційного суду, постійному тиску на органи суддівського врядування.
Роль у євроінтеграції та актуальний стан судової реформи 2026
Для Брюсселя і Вашингтона Жернаков і DEJURE — один із головних джерел інформації про реальний стан українських судів. Його статті в «Українській правді», «Європейській правді» та міжнародних виданнях часто формують порядок денний переговорів. У 2025–2026 роках він регулярно писав про стагнацію реформ, спроби повернути на посади суддів із сумнівною репутацією та ризики політичного контролю над Конституційним Судом.
Саме цей голос допомагає утримувати увагу партнерів на проблемі, коли внутрішній політичний інтерес до глибоких змін слабшає. Водночас критики зауважують, що монополія на «правильну» оцінку судової системи з боку однієї групи ГО створює перекоси. Західні дипломати чують переважно одну сторону, а альтернативні погляди з боку суддівської спільноти чи інших активістів звучать значно слабше.
Станом на середину 2026 року судова реформа залишається однією з ключових умов подальшого руху України до ЄС. І постать Михайла Жернакова в цьому процесі — одночасно драйвер і об’єкт критики.
Питання, які найчастіше ставлять про Михайла Жернакова
Чи був Жернаков суддею «режиму Януковича»?
Так. Його призначили указом 2012 року. Рішення від 19 лютого 2014 року щодо Хмільницької міськради — документально підтверджений факт.
Чи є докази плагіату в докторській дисертації?
Експерти публічно вказували на текстові збіги без посилань. Офіційного позбавлення ступеня станом на серпень 2026 року не відбулося.
Чи контролює DEJURE Громадську раду доброчесності?
Організація має значний вплив через аналітику, фінансування частини роботи та особисті зв’язки. Сам Жернаков підтверджував виплати окремим членам ГРД.
Чому його вважають одним із головних експертів із судової реформи?
Через системну роботу протягом десяти років, детальні публічні аналізи та постійну комунікацію з міжнародними партнерами.
Чи можна вважати його незалежним?
Він не є державним посадовцем. Його незалежність — це незалежність грантової громадської організації, яка залежить від донорів і має власну адвокаційну позицію.
- Перевірити першоджерела судових рішень, а не лише публікації в медіа
- Порівняти позицію DEJURE з позиціями інших ГО та суддівських асоціацій
- Звернути увагу на фінансування: хто і скільки дає, як звітують
- Оцінити конкретні результати — скільки суддів реально відсторонено завдяки висновкам ГРД
- Не плутати критику системи з критикою конкретної людини
Михайло Жернаков залишається одним із найпомітніших і найсуперечливіших гравців у полі судової реформи. Його шлях від вінницького судді до людини, чия думка впливає на рішення Брюсселя, відображає і силу, і слабкості українського громадянського суспільства. У 2026 році, коли питання правосуддя напряму пов’язане з майбутнім країни в Європейському Союзі, ця постать продовжує визначати багато з того, що відбувається навколо судів.
