Українська крилата ракета FP-5 «Фламінго» стала одним із найпомітніших досягнень вітчизняної оборонної промисловості у 2025–2026 роках. Розроблена компанією Fire Point, вона поєднує дальність польоту до трьох тисяч кілометрів із бойовою частиною масою понад тонну, дозволяючи завдавати ударів по стратегічних об’єктах глибоко на території противника без залежності від західних постачань далекобійної зброї.
Ракета вже пройшла шлях від перших випробувань до серійного виробництва і бойового застосування. Її конструкція спрощена для швидкого виготовлення, а навігація стійка до радіоелектронної боротьби. Станом на середину 2026 року «Фламінго» використовується для атак на військові заводи, склади та інфраструктуру, змінюючи баланс можливостей у глибоких ударах.
Для початківців це приклад того, як за кілька місяців можна створити ефективну зброю з доступних компонентів. Для досвідчених спостерігачів — показник еволюції української промисловості під тиском війни, з усіма її перевагами, обмеженнями та перспективами локалізації.
Від рожевого прототипу до серійної зброї
Історія «Фламінго» почалася не з гучних презентацій, а з практичної необхідності. Компанія Fire Point, заснована людьми без класичного військового бекграунду — архітекторами, інженерами та розробниками — уже мала досвід створення ударних дронів FP-1. Коли стала очевидною потреба у значно потужнішому носії, команда взялася за крилату ракету. Від ідеї до перших успішних випробувань минуло менше дев’яти місяців.
Назву ракета отримала випадково. Для випробувань над морем потрібен був яскравий колір, щоб легше знаходити уламки. Помаранчевої фарби не вистачило, і прототип пофарбували в рожевий. Хтось із команди пожартував про фламінго — і прізвисько закріпилося. Пізніше серійні зразки стали чорними, адже, як жартували на заводі, «вона харчується російською нафтою».
Публічно про ракету заговорили в серпні 2025 року. Фотокореспондент Associated Press Єфрем Лукацький опублікував знімки з цеху, а президент України Володимир Зеленський назвав її «найуспішнішою ракетою, яку ми маємо». Серійне виробництво стартувало того ж місяця. У лютому 2026 року російський удар пошкодив одну з виробничих ліній, але виробництво швидко відновили.
Співпраця з британською Milanion Group на ранньому етапі допомогла з базовою платформою, проте подальша адаптація і масштабування відбувалися вже силами Fire Point. Конструкція свідомо спрощена: фіксоване крило замість складаного, двигун над фюзеляжем — рішення, які полегшують збірку і знижують вартість.
Технічна начинка: чому вона летить далеко і несе тонну вибухівки
Максимальна злітна маса ракети становить близько шести тонн, довжина — 12–14 метрів, розмах крила — шість метрів. Бойова частина важить 1000–1150 кілограмів. Для порівняння, боєголовка американського Tomahawk Block V приблизно вдвічі легша. Дальність польоту заявлена на рівні 3000 кілометрів, час у повітрі — понад чотири години. Максимальна швидкість сягає 950 км/год, крейсерська — 850–900 км/год.
Ключова особливість — можливість польоту на вкрай малих висотах, іноді до 30 метрів і нижче, з огинанням рельєфу. Це суттєво ускладнює виявлення радіолокаційними засобами.
Силова установка спочатку базувалася на турбовентиляторному двигуні АІ-25ТЛ, знятому з навчально-тренувальних літаків L-39 «Альбатрос». Пізніше ракету випробовували з п’ятьма різними типами двигунів. У 2026 році Fire Point завершила розробку власного турбореактивного двигуна, спеціально оптимізованого для низьких висот. Перші десять прототипів збирали влітку 2026-го, серійне виробництво двигуна планується з 2027 року.
Система наведення комбінована: інерціальна плюс супутникова, стійка до РЕБ (застосовуються рішення французької Safran з антенами CRPA). Кругове ймовірне відхилення заявляється на рівні близько 14 метрів. Передстартова підготовка займає 20–40 хвилин. Запуск здійснюється з наземної пускової установки на трейлері, а не з контейнера, що також спрощує логістику.
Карбоновий фюзеляж, за деякими даними, можна виготовити за шість годин. Бойова частина здатна пробивати товстий бетон — до десяти метрів у деяких модифікаціях. Розробляються варіанти з касетними боєприпасами.
Бойові рейси: які об’єкти вже досягла українська ракета
Перше підтверджене бойове застосування відбулося 30 серпня 2025 року — удар по аванпосту ФСБ поблизу Армянська в Криму. Три ракети, дві з яких досягли цілі, пошкодили інфраструктуру і судна на повітряній подушці.
Далі географія розширювалася. У вересні 2025-го — удар по інструментальному заводу в Бєлгороді. У листопаді — об’єкти в Орлі. У січні 2026-го — ракетний полігон Капустин Яр. У лютому — арсенал біля Котлубані у Волгоградській області та завод у Воткінську, що виробляє міжконтинентальні ракети. У травні–червні 2026 року — серія ударів по Чебоксарах (підприємства, пов’язані з навігаційними системами та компонентами для дронів) і по «Титан-Баррикадах» у Волгограді, де виготовляють пускові установки для «Іскандерів» та інших комплексів.
У нашій практиці аналізу відкритих джерел ми стикалися з випадком, коли після червневого удару 2026 року по «Титан-Баррикадах» супутникові знімки підтвердили ураження кількох цехів, а відео запусків опублікував сам головний конструктор Fire Point. Це був один із найуспішніших зафіксованих епізодів: три з п’яти ракет досягли території підприємства.
Не всі пуски ідеальні. Частина ракет збивається або не долітає. Проте динаміка покращується: з досвідом операторів і доопрацюванням систем точність і проривність зростають. Ракета вже довела здатність долати сотні й тисячі кілометрів у складних умовах РЕБ.
Порівняння з Tomahawk, «Калібром» та іншими аналогами
Щоб зрозуміти місце «Фламінго» серед сучасних крилатих ракет, варто поглянути на ключові параметри поруч.
| Параметр | Фламінго FP-5 | Tomahawk Block V | 3М-14 «Калібр» |
|---|---|---|---|
| Дальність | до 3000 км | ~1600–1800 км | ~1500–2500 км |
| Маса бойової частини | 1000–1150 кг | ~450 кг | ~450 кг |
| Швидкість (крейсерська) | 850–900 км/год | ~880 км/год | ~850–900 км/год |
| Вартість одиниці (орієнтовно) | 0,5–1 млн $ | 1,5–2,5 млн $ | вища за західні аналоги в експорті |
| Особливості | спрощена конструкція, низька висота, стійкість до РЕБ | висока точність, корабельне/підводне базування | багатоплатформність |
Дані узагальнені на основі відкритих звітів виробників, аналітичних оглядів Defence Express та матеріалів Wikipedia станом на 2026 рік.
Головна перевага української ракети — співвідношення потужності бойової частини, дальності і вартості. Вона важча і далекобійніша за більшість аналогів, при цьому значно дешевша у виробництві завдяки використанню доступних компонентів і спрощеній аеродинаміці. Недолік — більші габарити і потреба в наземній пусковій установці відкритого типу, що вимагає ретельної маскування.
Виробничі реалії 2026 року: темпи, власний двигун і залежності
Серійне виробництво стартувало з темпом близько 30 ракет на місяць у серпні 2025-го. До осені компанія заявляла плани вийти на 50, а згодом і на 200 одиниць щомісяця або сім ракет на добу. Фактичні показники у 2026 році коливаються в районі 90–100 ракет на місяць (близько трьох на добу). Причина — не стільки технологічні обмеження, скільки обсяг замовлень і фінансування, зокрема затримки з європейськими кредитними програмами.
Fire Point має десятки майданчиків в Україні і один у Данії (виробництво палива). Компанія активно працює над повною локалізацією. Найбільше вузьке місце раніше — турбореактивні двигуни. Імпортні обмеження і регуляція ускладнювали постачання. Тому розробка власного двигуна стала пріоритетом. Перші прототипи зібрані, випробування мають завершитися до кінця 2026 року.
Залишається одна іноземна високотехнологічна деталь у системі навігації, яку компанія також прагне локалізувати. Усе інше — фюзеляж, приводи, антени, блок управління — уже українське. Вартість однієї ракети оцінюється в межах 500 тисяч — 1 мільйона доларів, що робить масове застосування реалістичним.
Поширені міфи про «Фламінго» та чому вони виникають
- «Це просто перефарбований Tomahawk або копія радянської ракети». Ні. Конструкція оригінальна, хоча ідеї спрощення запозичені з досвіду Ту-141 і навіть Фау-1. Використання двигунів від L-39 — вимушене і тимчасове рішення, а не копіювання.
- «Дальність 3000 км — це маркетинг, реально летить набагато менше». Підтверджені удари вже перевищували 1000–1800 км за складними маршрутами. Заявлена дальність базується на запасі палива і ефективності двигуна.
- «Ракета неточна і майже завжди збивається». Ранні пуски мали проблеми, як і будь-яка нова система. З досвідом і доопрацюванням систем наведення відсоток успішних влучань зростає. КІВ 14 метрів — цілком робочий показник для такої дальності і потужності.
- «Виробництво на рівні сотень на місяць — перебільшення». Компанія відкрито визнає, що максимальна потужність і фактичний випуск розходяться через фінансування. Проте 90–100 одиниць на місяць уже є значним обсягом.
Ці міфи часто поширюються через брак відкритих даних і природне бажання сторін війни применшити або перебільшити можливості зброї.
Питання, які найчастіше ставлять про ракету
Чи може «Фламінго» дістатися Москви чи Сибіру?
Заявлена дальність дозволяє досягати більшості європейської частини Росії, включно з Москвою і навіть окремими районами Сибіру за оптимальним маршрутом. Фактичні бойові пуски поки що зосереджені на об’єктах у радіусі до 1500–1800 км.
Наскільки вона стійка до російської ППО?
Низьковисотний профіль польоту і стійкість навігації до РЕБ ускладнюють перехоплення. Проте сучасні зенітні комплекси і авіація залишаються загрозою. Тому застосовують залпи з кількох ракет.
Коли з’явиться повністю український двигун у серії?
Прототипи вже є. Повні випробування і перехід на серійне виробництво власного двигуна очікуються у 2027 році.
Чи можна запускати ракету з кораблів чи літаків?
Наразі система наземного базування. Адаптація під інші платформи не заявлена як пріоритет.
Скільки ракет уже випущено загалом?
Точних відкритих даних немає. Виходячи з темпів виробництва і підтверджених бойових епізодів, мова йде про сотні одиниць з моменту запуску серії.
Що очікувати далі: локалізація та масштабування
Головний вектор 2026–2027 років — повна незалежність від імпортних двигунів і критичних електронних компонентів. Паралельно ведуться переговори про можливе виробництво «Фламінго» на території Німеччини спільно з Diehl Defence. Це дозволить і збільшити обсяги, і захистити потужності від ударів.
Fire Point уже виробляє сотні дронів щодня і близько сотні крилатих ракет на місяць. Компанія розширює номенклатуру — з’являються балістичні ракети і компоненти для систем протиповітряної оборони. «Фламінго» залишається флагманом далекобійних можливостей.
Для початківців варто запам’ятати головне: це не «чарівна зброя», а робочий інструмент, який постійно вдосконалюється. Для тих, хто стежить за темою глибше — показник того, наскільки швидко українська промисловість навчилася закривати критичні прогалини власними силами. Подальший успіх залежатиме від стабільного фінансування, захисту виробництв і здатності швидко впроваджувати власні двигуни та електроніку.
