Режим припинення вогню, що тривав із 27 жовтня по 1 листопада, завершився. З перших хвилин російські безпілотники й артилерія вдарили по правому берегу Дніпра. Інтенсивність атак поки невисока, але вранці 2 листопада противник атакував лікарню. Жертв не було.
Напередодні четвертої річниці звільнення Херсона та правобережжя області військові 34-ї окремої бригади морської піхоти знову вийшли на полювання за дронами. Мобільна вогнева група стоїть під деревами з поріділим листям. Бійці збивають апарати, що летять з Олешок. П’ять днів тому там відбулася гуманітарна місія: сотні людей повернулися на підконтрольну Україні територію.
Червона зона біля Дніпра
39-річний Кирило, солдат бригади, коментує вибух у середмісті: «Молнія» на центр іде. Ось чуєте, вже перехоплювачі за нею полетіли. Може й для нас робота буде. А ні, не цього разу, десь упала.
Вулиці тихі й порожні. Дорога пролягає через парки й прогулянкові алеї, які колись були сповнені людей. Тепер прибережні райони знелюднені через дрони. Один із входів до Шевченківського парку опинився в «червоній» зоні. Український розвідник летить над річкою, щоб виявити позиції на лівому березі та островах.
78-річна Світлана живе в цій зоні. Вона розповідає з мокрими від сліз очима: «Ось тут мій чоловік від дрона згорів. Поховали. Я пішла в укриття ховатися, а він лишився». Жінка ночує в підвалі разом із кількома сусідами. Будинок не раз атакували. Деякі квартири вигоріли.
«Мені нема куди й до кого їхати, якщо чесно. Народилася тут, вивчилася й потрапила в Луганськ на комбінат. 40 років там працювала, а на пенсію додому вернулася. Купили квартиру, таке ж місце красиве. А тепер що?» — каже вона. До магазину Світлана долає 3–4 кілометри кілька разів на тиждень. Швидка й пожежники сюди не приїжджають через високий ризик. Вона ще й допомагає покинутим тваринам.
Про закінчення тиші жінка говорить: «Під час перемир’я ми були щасливі. Раділи й молилися, щоб нарешті так було завжди. Але вже першої ночі почалися вибухи».
Вид на Олешки й міст
49-річний Олексій з тієї ж бригади видивляється дрон, звук якого чути. Кирило попереджає: «Давай уважно, не «світися» сильно у вікнах і під ноги дивись. Перемир’я закінчилось». З будинку над Дніпром відкривається краєвид на річку й плавні. Вдалині видно розбиті квартали Олешок, звідки запускають ударні апарати.
За кілька кілометрів стирчать частини Антонівського мосту. Його звели 1985 року. Рівно чотири роки тому російські військові підірвали його під час відступу, щоб завадити просуванню українських сил. Відтоді фронт застиг по лінії Дніпра. Бої тривають на островах і серед дач.
Кирило, уродженець Херсона, батько двох дітей, брав участь у таких операціях. Про позиції на островах він каже: «Там дуже важко сховатися, мало будівель, самі комиші. Риєш собі нірку, як той заєць, під фундаментом. У ґрунті теж сильно не покопаєш, бо близько вода, болото».
Джерело повідомляє, що напередодні режиму тиші Сили оборони знищили групу російських військових. Вони намагалися висадитися на околицях мікрорайону Корабел, відомого як Острів. Про це розповів речник 30-го корпусу морської піхоти Павло Дрогаль.
