З перших днів повномасштабного вторгнення відеореєстратори в автомобілях стали предметом гострих дискусій серед водіїв. Багато хто зняв пристрої зі скла, інші почали вимикати їх біля блокпостів, а хтось і досі вагається, чи ризикувати. Наказ Головнокомандувача ЗСУ №75/ДСК від 4 березня 2022 року запустив ланцюг обмежень, які досі впливають на щоденне життя за кермом. Прямої законодавчої заборони на використання відеореєстраторів немає, але ризики реальні й серйозні. Водії продовжують фіксувати дорожні пригоди, але тепер кожен запис може перетворитися на небезпечний доказ не лише для страхової, а й для правоохоронців.
Сьогодні, у 2026 році, воєнний стан триває, і рекомендації не змінилися кардинально. Пристрій може стати як надійним помічником у ДТП, так і джерелом неприємностей, якщо випадково зафіксує те, що не призначене для сторонніх очей. Розбираємося детально, чому з’явився цей наказ, які саме правила діють і як водіям діяти розумно, щоб захистити і себе, і докази, і країну.
Як усе почалося: наказ №75/ДСК та перші тижні війни
У лютому-березні 2022 року країна опинилася під ударом. Колони військової техніки рухалися дорогами, блокпости виростали як гриби після дощу, а ворог активно шукав будь-яку інформацію для коригування ударів. Саме тоді Головнокомандувач ЗСУ підписав наказ №75/ДСК, який став основою для подальших розпоряджень військових адміністрацій. Документ класифікований, його текст не оприлюднили, але суть передали всім регіонам: заборонити використання відеореєстраторів та інших пристроїв фото- та відеофіксації, щоб уникнути витоку даних про переміщення сил оборони.
Місцеві військові адміністрації оперативно видали власні розпорядження. У Харківській, Київській, Запорізькій областях та інших регіонах з’явилися документи, які прямо посилалися на наказ Головкома. Водії почали отримувати попередження від патрульних і військових: «Вимикайте реєстратор». Ті, хто ігнорував, ризикували втратити пристрій або навіть опинитися під слідством. Ця хвиля обмежень була частиною ширшої стратегії захисту інформації в умовах, коли кожен смартфон чи камера могли стати інструментом ворожої розвідки.
Юридична основа обмежень: воєнний стан і ключові норми закону
Основу для таких рішень дає Закон України «Про правовий режим воєнного стану». Зокрема, пункт 8 частини шостої статті 15 дозволяє керівникам військових адміністрацій видавати обов’язкові розпорядження, які мають силу рішень місцевих рад. Саме на цьому фундаменті виросли регіональні заборони на зйомку доріг загального користування, об’єктів інфраструктури, блокпостів і всього, що стосується ЗСУ.
Додатковий рівень захисту — Закон «Про державну таємницю». Він прямо забороняє фіксацію відомостей, що можуть зашкодити обороні. А з 24 березня 2022 року Кримінальний кодекс отримав статтю 114-2, яка карає за несанкціоноване поширення інформації про переміщення зброї, техніки чи підрозділів ЗСУ в умовах воєнного стану. Важливо: навіть сам факт запису, якщо він потрапить до чужих рук або буде поширений, може стати підставою для кваліфікації.
Національна поліція неодноразово підкреслювала: прямого закону, який би забороняв сам пристрій у машині, немає. Але ризики кримінальної відповідальності за статтею 114-2 роблять використання відеореєстратора справою обережності, а не права. Це не просто рекомендація — це реальність, де один необережний кліп може коштувати свободи.
Що саме не можна знімати: чіткий перелік заборонених об’єктів
Заборона стосується не всіх записів підряд, а конкретних речей, які можуть допомогти ворогу. Ось основне:
- Дороги загального користування в зонах, де відбувається переміщення військової техніки чи підрозділів.
- Блокпости, укріплення, об’єкти критичної інфраструктури.
- Військова техніка, колони, місця зосередження ЗСУ чи інших формувань.
- Будь-які об’єкти, які дозволяють ідентифікувати розташування на місцевості (наприклад, характерні будівлі чи ландшафт поруч із військовими).
Якщо реєстратор працює постійно, він автоматично «ловить» усе підряд. Навіть якщо ви не поширюєте відео, сам факт наявності такого запису може зацікавити слідчих. Особливо небезпечні live-реєстратори з передачею в інтернет — тут ризик миттєвий.
Наслідки порушення: від простого вилучення до реальних термінів
Порушення не залишається без уваги. На блокпосту пристрій можуть вилучити, а запис — знищити. Якщо виявлять фіксацію забороненого об’єкта, починається перевірка. Стаття 114-2 Кримінального кодексу передбачає:
- 3–5 років позбавлення волі за поширення інформації про переміщення зброї чи техніки.
- 5–8 років, якщо на відео можна чітко визначити місцевість і розташування ЗСУ.
- 8–12 років за дії в змові або з тяжкими наслідками.
Реальні вироки вже є. Люди отримували умовні терміни за поширення «невинних» відео з колонами техніки. Навіть якщо ви не поширювали матеріал, а просто зберігали його на карті пам’яті, експертиза може кваліфікувати це як потенційну загрозу. Плюс адміністративні штрафи за порушення комендантської години чи режиму воєнного стану, які іноді «пришивають» до справи.
Типові помилки водіїв з відеореєстраторами під час воєнного стану
Багато водіїв досі повторюють одні й ті самі помилки, які перетворюють звичайний пристрій на джерело проблем. Ось найпоширеніші:
- Залишають реєстратор увімкненим біля блокпостів і військових об’єктів. Навіть якщо ви просто стоїте в черзі, камера продовжує писати. Патрульні бачать червоний індикатор — і починається перевірка.
- Зберігають старі записи на карті пам’яті роками. Те, що було безпечним у 2021 році, може стати компроматом у 2026-му, якщо на відео випадково потрапив військовий об’єкт.
- Вмикають live-трансляцію або завантажують відео в хмару автоматично. Сучасні моделі з Wi-Fi самі надсилають файли — ідеальний спосіб «подарувати» дані ворогу.
- Ігнорують попередження військових. На блокпосту просять вимкнути — багато хто сперечається. Це тільки ускладнює ситуацію.
- Використовують пристрій для «захисту від хамів» і викладають ролики в мережу. Красивий конфлікт на дорозі може містити заборонені кадри на задньому плані.
Кожна така помилка — це не просто незручність. Це ризик для себе і для тих, кого ви зняли випадково.
Ситуація станом на 2026 рік: чи стало легше
Воєнний стан продовжується, і рекомендації Нацполіції та військових залишаються незмінними: краще не ризикувати. Деякі регіони трохи послабили контроль у тилових областях, але біля кордонів, у прифронтових зонах і вздовж ключових трас перевірки жорсткі. Нові моделі реєстраторів з функцією «геофенсінгу» (автоматичне вимкнення в певних зонах) поки не стали масовими, хоча деякі виробники вже пропонують такі опції.
Водночас судова практика показує, що слідчі ретельно перевіряють кожну справу. Якщо на відео немає явних військових об’єктів і ви не поширювали матеріал, шанси на закриття справи високі. Але краще не доводити до цього.
Як водіям діяти розумно: практичні поради, які реально працюють
Не варто повністю відмовлятися від відеореєстратора — він досі найнадійніший свідок на дорозі. Головне — використовувати його з головою:
- Вимикайте пристрій заздалегідь, наближаючись до блокпостів, військових частин чи зон з активним рухом техніки.
- Використовуйте моделі з циклічним записом і функцією перезапису старих файлів — так старі записи автоматично стираються.
- Зберігайте важливі ролики (ДТП, порушення) на окремій карті пам’яті і відразу переносіть на комп’ютер або захищений хмарний сервіс з шифруванням.
- Якщо зупинили на блокпосту — чесно скажіть, що пристрій вимкнено, і покажіть, якщо просять.
- Для страхових випадків фіксуйте ДТП на телефон одразу після вимкнення реєстратора — це законно і безпечно.
- Оновлюйте прошивку пристрою: деякі нові моделі мають вбудовані попередження про чутливі зони.
Життя за кермом без «очей» на дорозі іноді здається сліпим польотом, особливо коли хтось підрізає чи створює аварійну ситуацію. Але в умовах, коли безпека країни важить більше за особистий комфорт, невеликі обмеження — це розумна плата за спокій. Багато водіїв уже навчилися поєднувати обережність із практичністю: вимкнув біля блокпоста, ввімкнув далі — і докази в ДТП залишаються, і зайвих ризиків немає.
Відеореєстратор не зникне з наших авто. Просто тепер він вимагає більшої свідомості та відповідальності. А це, зрештою, і є те, що відрізняє водія, який просто їде, від того, хто дійсно дбає про безпеку — і свою, і всієї країни.
