Коли в родину приходить звістка про смерть близької людини, grief часто переплітається з раптовою потребою розібратися в паперах, чергах і цифрах. В Україні оподаткування спадщини не є окремим «податком на спадщину» чи «податком на майно померлих», як у багатьох європейських країнах. Натомість вартість отриманого майна розглядається як дохід фізичної особи й оподатковується за правилами Податкового кодексу України (стаття 174).
Коротка відповідь звучить так: для членів сім’ї першого та другого ступенів споріднення, які є резидентами, ставка — нульова. Для інших резидентів України — 5% податку на доходи фізичних осіб плюс 5% військового збору. Якщо хоча б один зі сторін (спадкоємець чи спадкодавець) має статус нерезидента — 18% ПДФО плюс 5% військового збору. Ці цифри залежать від ступеня споріднення та податкового резидентства, а не від розміру спадщини чи її виду.
Система побудована навколо ідеї підтримки найближчого кола родини. Коли дочка чи син успадковують квартиру від матері в Києві чи Вінниці, держава не забирає частку — це вважається продовженням сімейного майна, а не новим доходом. Інша річ — коли спадщину отримує двоюрідний племінник чи далекий знайомий за заповітом. Тут уже спрацьовує логіка звичайного оподаткування доходу.
Юридична основа оподаткування спадщини
Усе регулює стаття 174 Податкового кодексу України. Об’єктами спадщини вважаються будь-які активи: нерухомість, транспорт, ювелірні вироби, антикваріат, цінні папери, частки в бізнесі, корпоративні права, інтелектуальна власність, страхові виплати та навіть накопичення на пенсійних рахунках.
Податок нараховується на вартість цих об’єктів на момент відкриття спадщини (дата смерті спадкодавця). База оподаткування — це зазвичай ринкова або експертна оцінка, яку замовляє нотаріус або сам спадкоємець. Грошові кошти та банківські вклади оподатковуються за номіналом.
Важливо: Україна не має класичного податку на великі статки чи прогресивної шкали для спадщини. Натомість чітко розділені три сценарії залежно від родинних зв’язків і резидентства.
Нульова ставка: коли податок не сплачується взагалі
Нульова ставка ПДФО застосовується до об’єктів спадщини, що успадковуються членами сім’ї першого та другого ступенів споріднення (підпункт «а» підпункту 174.2.1 статті 174 ПКУ).
До першого ступеня належать: батьки, діти (включаючи усиновлених), чоловік або дружина. До другого — рідні брати та сестри, бабусі та дідусі з обох сторін, онуки.
Якщо і спадкодавець, і спадкоємець є податковими резидентами України, податок дорівнює нулю, а військовий збір теж не нараховується. Це стосується більшості звичайних сімейних історій: діти успадковують батьківську оселю, онуки — бабусину дачу, брат — частку в квартирі після сестри.
Додатково нульова ставка діє для певних категорій майна, успадкованого особами з інвалідністю I групи або дітьми-сиротами, а також для «старих» радянських заощаджень у Ощадбанку та державних цінних паперах конкретних випусків. У цих випадках навіть далекі родичі чи сторонні особи можуть отримати майно без податку.
Така пільга — це не просто цифра в кодексі. Вона означає, що родина не змушена продавати частину спадщини, щоб розрахуватися з державою в момент, коли й так боляче.
Ставка 5% ПДФО та 5% військового збору
Коли спадкоємець — резидент України, але не належить до першого чи другого ступеня споріднення, застосовується ставка 5% податку на доходи фізичних осіб (пункт 167.2 ПКУ) плюс 5% військового збору.
Це стосується, наприклад, дядьків і тіток, племінників і племінниць, двоюрідних братів і сестер, а також будь-яких сторонніх осіб, зазначених у заповіті. Якщо далекий родич або друг отримує квартиру чи земельну ділянку, він сплачує 10% від оціночної вартості сукупно.
Військовий збір у розмірі 5% діє з грудня 2024 року для більшості доходів фізичних осіб і поширюється на цю категорію спадщини. Нотаріус фіксує факт видачі свідоцтва про право на спадщину, а податковий орган отримує інформацію автоматично — державні нотаріуси звітують щомісяця, приватні — щоквартально з розбивкою по місяцях (станом на 2026 рік).
Ставка 18% ПДФО та 5% військового збору для нерезидентів
Найвища ставка спрацьовує в двох випадках: коли спадкоємець має статус нерезидента України або коли спадкодавець був нерезидентом (підпункт 174.2.3 статті 174 ПКУ).
Навіть якщо йдеться про рідного сина чи доньку, які давно живуть за кордоном, або про батька-іноземця, що залишив майно в Україні, ставка становить 18% ПДФО плюс 5% військового збору — разом до 23%. Це правило захищає бюджет від схем, коли майно формально оформлюється на нерезидентів.
Нерезиденти зобов’язані сплатити податок до отримання свідоцтва про право на спадщину. Без підтвердження сплати нотаріус не видасть документ. Резиденти, які потрапляють під 5% ставку, можуть сплатити податок пізніше — через річну декларацію.
Як визначається вартість майна та хто її встановлює
Для нерухомості, транспортних засобів, ювелірних виробів та бізнес-активів майже завжди потрібна незалежна експертна оцінка. Нотаріус не приймає «приблизну» цифру — потрібен офіційний звіт оцінювача з сертифікатом.
Вартість фіксується на дату відкриття спадщини. Якщо спадкоємець вважає оцінку завищеною, він може замовити рецензію або оскаржити в суді, але на практиці простіше домовитися з оцінювачем заздалегідь і надати всі документи про стан об’єкта.
Грошові кошти на рахунках, акції та паї оцінюються за номіналом або ринковою вартістю на дату смерті. Для часток у ТОВ або корпоративних прав може знадобитися складніша фінансова оцінка бізнесу.
Покрокова процедура від смерті до реєстрації права
- Відкриття спадщини — відбувається автоматично в день смерті за останнім місцем проживання спадкодавця.
- Звернення до нотаріуса — протягом 6 місяців потрібно подати заяву про прийняття спадщини (або про відмову). Пропуск терміну ускладнює справу і часто вимагає судового відновлення.
- Збір документів — свідоцтво про смерть, заповіт (якщо є), документи, що підтверджують спорідненість, правовстановлюючі документи на майно, оцінка.
- Ведення спадкової справи — нотаріус перевіряє наявність інших спадкоємців через Спадковий реєстр, роз’яснює права та обов’язки.
- Оплата податку (якщо потрібно) — нерезиденти платять до видачі свідоцтва, резиденти під 5% ставкою — зазвичай через декларацію.
- Отримання свідоцтва про право на спадщину — видається після закінчення 6 місяців або раніше, якщо всі спадкоємці з’явилися.
- Реєстрація права власності — у Державному реєстрі речових прав на нерухомість, у сервісних центрах МВС для авто, у депозитарії для цінних паперів.
Паралельно сплачуються нотаріальні послуги та державне мито за реєстрацію — це не податки, але реальні витрати.
Декларування та терміни сплати
Спадкоємці, які отримали майно за нульовою ставкою або вже сплатили податок до нотаріуса, річну декларацію про майновий стан і доходи не подають.
Ті, хто потрапляє під 5% ставку, включають вартість спадщини до загального річного оподатковуваного доходу за рік отримання свідоцтва. Декларацію подають до 1 травня наступного року, а податок сплачують у строки, передбачені для річної декларації. Податкова служба отримує інформацію від нотаріусів автоматично, тому приховати факт отримання спадщини майже неможливо.
Типові помилки при оформленні спадщини та розрахунку податків
Багато родин стикаються з одними й тими самими пастками, які перетворюють і без того складний період на ще більш виснажливий.
Перша поширена помилка — вважати, що будь-який родич автоматично платить нуль. Двоюрідний брат чи племінник не входить до першого чи другого ступеня споріднення, навіть якщо сім’я дуже близька по життю. Ставка для нього — 5% плюс військовий збір.
Друга помилка — забувати про військовий збір. Дехто розраховує лише 5% ПДФО, а потім отримує платіжку ще на 5%. Разом це 10% від вартості майна, і цю суму потрібно закладати в бюджет заздалегідь.
Третя пастка — ігнорувати статус резидента. Якщо дитина давно живе за кордоном і має податкове резидентство іншої країни, навіть від рідного батька вона отримає ставку 18% плюс 5%. Перевірка резидентства — не формальність, а ключовий момент.
Четверта помилка — пропускати строки подання декларації або сплати. Штрафи та пеня швидко накопичуються, а податковий орган має всю інформацію від нотаріуса. Краще сплатити вчасно, ніж потім судитися.
П’ята поширена проблема — неправильна або відсутня оцінка майна. Якщо нотаріус або податковий орган вважатиме вартість заниженою, можуть донарахувати податок і штраф. Незалежна оцінка від сертифікованого експерта захищає краще за будь-які «домовленості».
Шоста помилка — забувати, що разом зі спадщиною переходять і борги спадкодавця. Кредит, неоплачені комунальні послуги чи податкові зобов’язання померлого лягають на спадкоємців пропорційно до частки. Іноді дешевше відмовитися від спадщини, ніж розплачуватися за чужі борги.
Практичні нюанси, про які рідко пишуть
Коли спадкоємців кілька, кожен сплачує податок зі своєї частки. Якщо один з них нерезидент, ставка 18% застосовується саме до його частки.
Заповіт не змінює податкові ставки — вони залежать лише від ступеня споріднення та резидентства, а не від того, як саме майно передається (за законом чи за заповітом).
Якщо планувати передачу майна заздалегідь, іноді вигідніше зробити дарунок за життя — правила оподаткування дарунків майже ідентичні спадщині. Для близьких родичів це теж нуль.
При продажу успадкованого майна пізніше можуть виникнути додаткові податкові наслідки (податок на доходи від продажу нерухомості). Проте для майна, яке перебувало у власності більше трьох років, діють пільги — але це вже окрема історія, яку варто прораховувати індивідуально.
Міжнародний аспект теж не простий. Якщо майно знаходиться за кордоном або спадкоємець — резидент іншої держави, варто перевірити угоду про уникнення подвійного оподаткування між Україною та відповідною країною. Податкові резиденти часто стикаються з необхідністю подавати декларації в двох юрисдикціях.
Податок на спадщину в Україні — це не просто цифри в кодексі. Це система, яка в момент глибокої особистої втрати або підтримує родину нульовою ставкою, або несподівано вимагає значних коштів від тих, хто не входить у близьке коло. Розуміння правил заздалегідь дозволяє уникнути зайвих витрат і зайвого стресу в уже непростий час. Кожна сім’я, яка стикається зі спадщиною, проходить цей шлях по-своєму — і чим краще підготовлена, тим менше несподіванок на фініші.
