Партія Європейська Солідарність залишається однією з найпомітніших правоцентристських сил українського політичного ландшафту. Від коренів у депутатській групі 2000 року до ролі конструктивної опозиції в умовах повномасштабної війни вона послідовно відстоює європейський вектор, посилення оборони та захист національної ідентичності.
Сьогодні, маючи фракцію близько 26 депутатів у Верховній Раді IX скликання, партія поєднує парламентську роботу з волонтерською підтримкою Збройних Сил і активною критикою рішень, які, на її думку, відхиляють країну від євроатлантичного курсу. Для початківців це чіткий орієнтир у патріотичному сегменті, для досвідчених спостерігачів — приклад адаптації класичної консервативної сили до умов тривалої війни.
Рейтинги 2026 року показують стабільну підтримку на рівні 9–14 % серед тих, хто готовий голосувати, що підтверджує наявність стійкого електорального ядра на заході, у центрі та в Києві.
Коріння та трансформації: як «Солідарність» стала європейською
Історія партії починається 5 травня 2000 року, коли була зареєстрована «Солідарність». Першим головою став Михайло Антонюк, а вже в листопаді 2001-го лідерство перебрав Петро Порошенко. Тоді це була невелика депутатська група, що пізніше увійшла до блоку «Наша Україна» і провела кілька депутатів на виборах 2002 року.
Після років відносної тиші реєстрацію партії анулювали у 2013-му. Відродження стало можливим у 2014 році після Революції Гідності. Через технічну партію «НАСТУП» сформували «Блок Петра Порошенка „Солідарність“». На позачергових виборах того ж року сила здобула 21,82 % голосів і сформувала найбільшу фракцію у Верховній Раді VIII скликання.
Перейменування на «Європейську Солідарність» відбулося 24 травня 2019 року. Це був свідомий ребрендинг після президентських виборів: акцент змістився з особистості лідера на ідею європейської солідарності громадян. 31 травня того ж року Петро Порошенко знову очолив партію. Саме тоді до лав активно долучилися волонтери, місцеві лідери та молоді політики.
Ця еволюція — не просто зміна вивіски. Вона відображає шлях від ситуативної парламентської групи до структурованої політичної сили з чітким ціннісним ядром.
Ідеологічний фундамент: ліберальний консерватизм у дії
Ідеологію партії Європейська Солідарність визначають як правоцентристську: ліберальний консерватизм, християнська демократія, громадянський націоналізм і послідовний проєвропеїзм. В основі — ідея солідарності громадян заради сильної держави, здатної захистити себе і інтегруватися в ЄС та НАТО.
Формула «Армія, Мова, Віра» стала своєрідним коротким маніфестом. Армія — пріоритетне фінансування та модернізація ЗСУ. Мова — утвердження української як єдиної державної при збереженні прав національних меншин. Віра — підтримка автокефалії Православної Церкви України та захист від імперських впливів.
Програма 2019 року акцентує на децентралізації, дерегуляції економіки, боротьбі з корупцією через прозорість і спрощення процедур, а також на розвитку оборонно-промислового комплексу. Партія послідовно виступає за відкриті партійні списки, посилення місцевого самоврядування та обмеження впливу олігархічних груп.
Ключова особливість ідеології полягає в тому, що вона поєднує консервативний захист традицій із ліберальною вимогою економічної свободи та європейських інституційних стандартів.
Міжнародно партія є асоційованим членом Європейської народної партії та входить до Міжнародного демократичного союзу. Це дає можливість постійного діалогу з консервативними силами Європи та США.
Виборчі результати та парламентська присутність
Цифри виборів демонструють і піки, і спади. У 2014 році БПП «Солідарність» отримав 3 437 521 голос (21,82 %)
