Станом на середину 2026 року міжнародні оцінки фіксують чисельність населення росії на рівні близько 143,4 мільйона осіб. Офіційні дані Росстату на початок 2025 року показують вищу цифру — понад 146 мільйонів, що пов’язано з різним підходом до врахування окремих територій. Країна залишається дев’ятою за кількістю жителів у світі, проте вже кілька десятиліть переживає стійке скорочення.
Густота населення становить лише 8–9 осіб на квадратний кілометр, а більшість громадян зосереджена в європейській частині. Медіанний вік перевищив 40 років, частка міського населення сягає 75 %, а сумарний коефіцієнт народжуваності тримається на рівні 1,4–1,5 дитини на жінку — значно нижче порогу простого відтворення.
Ці показники формують складну картину: поєднання історичних демографічних хвиль, низької народжуваності, високої смертності чоловіків працездатного віку та міграційних потоків визначає сучасну динаміку.
Актуальні цифри 2026 року та розбіжності в оцінках
Міжнародні розрахунки, засновані на даних Відділу народонаселення ООН (World Population Prospects 2024, середній варіант), оцінюють населення росії на середину 2026 року в 143 394 458 осіб. Частка у світовому населенні становить приблизно 1,7 %. Річна зміна — мінус 0,42 %, або близько 603 тисячі осіб. Медіанний вік сягнув 40,7 року, очікувана тривалість життя — близько 73,7 року.
Офіційна оцінка Росстату на 1 січня 2025 року становить 146 119 928 постійних жителів. Різниця пояснюється включенням або виключенням окремих територій, а також методологією підрахунку постійного населення.
Густота — 8,53–9 осіб/км². Близько 75 % населення проживає в містах. Природний рух залишається негативним: народжуваність у 2024 році фіксувалася на рівні 8,4 ‰, смертність — 12,5 ‰. Природна убыль за 2024 рік сягнула майже 596 тисяч осіб.
Такі розбіжності між джерелами змушують уважно читати примітки до кожної цифри. Для порівняння з іншими країнами найчастіше використовують дані ООН, тоді як внутрішні російські прогнози спираються на Росстат.
Історичні хвилі зростання та скорочення
Наприкінці XIX століття в межах Російської імперії проживало понад 125 мільйонів осіб. Після революцій, громадянської війни та голоду 1920-х років чисельність у межах РСФСР знизилася. Перепис 1926 року зафіксував близько 100,9 мільйона. Повоєнне відновлення та промисловий підйом підняли показник до 137,5 мільйона у 1959 році і майже до 148 мільйонів на початку 1990-х.
Пік припав на 1993 рік — приблизно 148,6 мільйона. Далі почалася тривала депопуляція. Криза 1990-х років, різке падіння народжуваності та зростання смертності чоловіків створили глибоку демографічну яму. Невелике відновлення в 2000–2010-х роках (завдяки материнському капіталу та міграції) виявилося тимчасовим. З 2017 року природна убыль знову стала стійкою.
Після 2022 року ситуація ускладнилася додатковими факторами: зростанням смертності серед чоловіків молодого та середнього віку, еміграцією частини молоді та падінням народжуваності до історичних мінімумів. За деякими оцінками, 2025 рік став одним із найгірших за кількістю народжень за останні два століття.
Географічна мозаїка: де живуть росіяни
Майже 70 % населення зосереджено на 21 % території — у європейській частині країни. Сибір і Далекий Схід залишаються малозаселеними. Найвища густота — у Москві (понад 5 тисяч осіб/км²), найнижча — у Чукотському автономному окрузі (0,07 особи/км²).
Найбільші міста за оцінками 2025–2026 років:
| Місто | Населення (оцінка) | Федеральний округ |
|---|---|---|
| Москва | 13,3–14,5 млн | Центральний |
| Санкт-Петербург | 5,6–5,7 млн | Північно-Західний |
| Новосибірськ | 1,63–1,64 млн | Сибірський |
| Єкатеринбург | 1,55–1,56 млн | Уральський |
| Казань | 1,33–1,34 млн | Приволзький |
Дані про міста базуються на оцінках Росстату та міжнародних агрегаторів. Москва продовжує зростати за рахунок внутрішньої міграції, тоді як багато обласних центрів Сибіру та Далекого Сходу втрачають населення.
У нашій практиці аналізу регіональних даних ми стикалися з випадком, коли порівняння офіційної статистики з даними мобільних операторів показувало суттєве розходження в оцінці нічного населення великих міст — особливо в прикордонних регіонах.
Етнічний склад: багатонаціональна реальність
За підсумками перепису 2021 року свою національність вказали близько 130,6 мільйона осіб. Росіяни становлять 105,6 мільйона, або 71,7 % від загальної чисельності та 80,85 % серед тих, хто назвав національність. Далі йдуть татари (4,71 млн), чеченці (1,67 млн), башкири (1,57 млн), чуваші (1,07 млн) та аварці (1,01 млн).
Порівняно з 2010 роком чисельність росіян зменшилася майже на 5,4 мільйона. Частка українців також суттєво скоротилася. Водночас зросла кількість представників деяких народів Північного Кавказу. Країна залишається однією з найбільш багатонаціональних у світі — зафіксовано понад 190 етнічних груп.
Мовна картина відображає цю різноманітність: російська є державною, проте десятки мов мають офіційний статус у республіках.
Механізми демографічної динаміки
Три головні фактори визначають зміни чисельності: народжуваність, смертність і міграція.
Сумарний коефіцієнт народжуваності тримається на рівні 1,37–1,47. Це означає, що кожне наступне покоління буде меншим за попереднє. Народжуваність особливо низька в центральних і північно-західних регіонах. На Північному Кавказі показники традиційно вищі.
Смертність чоловіків працездатного віку залишається підвищеною порівняно з більшістю європейських країн. Очікувана тривалість життя чоловіків становить близько 68 років, жінок — 78–79. Різниця між статями — одна з найбільших у світі.
Міграція частково компенсує природну убыль. Основний притік іде з країн Центральної Азії. Водночас після 2022 року спостерігався відтік частини молоді та спеціалістів. Чистий міграційний приріст у міжнародних оцінках на 2026 рік становить близько 325 тисяч осіб.
Вікова структура змінюється: частка осіб старших за 65 років уже перевищує 16–18 %, а частка дітей до 14 років поступово зменшується. Це збільшує навантаження на пенсійну систему та ринок праці.
Поширені помилки в сприйнятті цифр
- Плутанина між офіційними та міжнародними оцінками. Різниця в 2–3 мільйони часто виникає через різні територіальні рамки. Не варто порівнювати цифри без уточнення джерела.
- Переоцінка ролі міграції. Мігранти компенсують убыль, але не змінюють вікову структуру так швидко, як здається. Більшість мігрантів — чоловіки працездатного віку, що тимчасово покращує показники зайнятості.
- Ігнорування регіональних відмінностей. Середня цифра по країні маскує зростання в Москві та падіння в більшості сибірських і далекосхідних регіонів.
- Очікування швидкого розвороту тренду. Навіть за сприятливих сценаріїв ООН населення продовжуватиме скорочуватися принаймні до середини століття.
Ці помилки призводять до хибних висновків як у публічних дискусіях, так і в економічному плануванні.
Питання, які найчастіше ставлять про населення росії
Скільки людей живе в росії у 2026 році?
Міжнародна оцінка — близько 143,4 мільйона. Офіційна російська оцінка на початок 2025 року — понад 146 мільйонів.
Чому населення скорочується?
Основні причини — низька народжуваність (нижче 1,5), висока смертність чоловіків і недостатня компенсація міграцією в довгостроковій перспективі.
Яка частка міського населення?
Близько 75 %. Найвища урбанізація — у Центральному та Північно-Західному округах.
Чи впливає війна на демографію?
Так. Зростання смертності серед чоловіків молодого та середнього віку, еміграція та зниження народжуваності фіксуються в усіх незалежних оцінках.
Який прогноз на 2030–2050 роки?
За середнім варіантом ООН — зниження до 141–142 мільйонів у 2030 році та близько 136 мільйонів у 2050 році.
Що означають ці цифри для економіки та суспільства
Скорочення населення працездатного віку вже створює кадровий голод. До 2030 року, за оцінками російських міністерств, потрібно буде замінити мільйони працівників, які виходять на пенсію. Автоматизація та залучення мігрантів стають критичними.
Старіння населення збільшує витрати на охорону здоров’я та пенсії. Регіони з високим відтоком молоді ризикують втратити соціальну інфраструктуру. Водночас великі міста, особливо Москва, продовжують притягувати ресурси, поглиблюючи регіональну нерівність.
Для зовнішнього спостерігача ці процеси важливі при оцінці довгострокового економічного потенціалу, ринку праці та соціальної стабільності. Цифри 2026 року — не статичний знімок, а точка на траєкторії, яка формувалася десятиліттями і продовжуватиме змінюватися під впливом політики, економіки та глобальних міграційних потоків.
