Кожного року в розпал літа українці повертаються до імені, яке звучить як тихе запевнення: Пантелеймон. Це не просто дата в церковному календарі. Це день, коли пам’ять про лікаря з Нікомедії стає живою розмовою про милосердя, здоров’я і силу віри, що не згасає навіть під тяжкими випробуваннями.
27 липня Православна церква України вшановує великомученика і цілителя Пантелеймона. Саме цього дня з 2023 року в країні офіційно відзначають і День медичних працівників. Святий, який лікував безкоштовно і віддав життя за віру, став небесним покровителем лікарів, військових медиків, поранених і всіх, хто потребує зцілення тіла й душі.
Його історія, народні звичаї й сучасне звучання свята утворюють щільну тканину, у якій переплітаються III століття і сьогоднішні лікарні, афонські мощі й домашні молитви, капустяні пироги й тиха надія на одужання.
Від Пантолеона до Пантелеймона: шлях лікаря, який став символом милосердя
Народився він близько 280 року в Нікомедії — великому місті на березі Мармурового моря, яке сьогодні зветься Ізміт. Батько, знатний язичник Євсторгій, дав синові ім’я Пантолеон — «лев у всьому». Мати Еввула була християнкою і встигла закласти в хлопчика зерна віри, перш ніж пішла з життя. Після її смерті батько віддав сина вивчати медицину до відомого лікаря Єфросина. Юнак швидко став умілим і привабливим для імператорського двору Максиміана.
Зустріч із пресвітером Єрмолаєм змінила все. Коли Пантолеон побачив на дорозі хлопчика, загиблого від укусу змії, він помолився до Христа — і дитина ожила, а змія розлетілася на шматки. Після цього чуда він прийняв хрещення і нове ім’я — Пантелеймон, «всемилостивий». Відтоді лікарські знання йшли пліч-о-пліч із молитвою. Він лікував бідних, ув’язнених, важкохворих, не беручи плати. Заздрісні колеги донесли імператору, що молодий лікар зцілює іменем Христа.
Далі почалися тортури: кидання в море з каменем, підвішування, обпалювання свічками, колесування, кипляче олово. Звірі в цирку лизали йому ноги замість того, щоб рвати. Коли меч уже мав упасти на шию, з неба пролунав голос, що кликав Пантелеймона в Царство. З рани замість крові потекло молоко, а оливкове дерево, до якого його прив’язали, раптом покрилося плодами. Тіло, кинуте у вогонь, не згоріло. Християни таємно поховали його. Сталося це 27 липня 305 року.
Чесна глава святого зберігається в головному соборі Свято-Пантелеймонівського монастиря на Афоні. Частинки мощей розійшлися світом, зокрема й до Володимирського собору в Києві. Уже з XII століття князі Київської Русі носили його ім’я в хрещенні й зображення на шоломах — як заступника воїнів і лікарів.
Дата свята у 2026 році: чому в Україні 27 липня, а не 9 серпня
Після переходу Православної церкви України на новоюліанський календар у 2023 році день пам’яті великомученика Пантелеймона закріпився за 27 липня. Саме ця дата збігається з григоріанським календарем і з офіційним Днем медичних працівників, встановленим Указом Президента № 327/2023. У 2026 році свято припадає на понеділок.
У церквах, які продовжують користуватися юліанським календарем, пам’ять святого відзначають 9 серпня. Різниця в тринадцять днів — не просто технічна. Вона відображає різні шляхи церковної історії. Для України 27 липня стало свідомим вибором: поєднати небесного цілителя з тими, хто сьогодні стоїть біля лікарняних ліжок і на полі бою.
Ця синхронізація надає дню особливого звучання. Лікарі, медсестри, фельдшери, бойові медики отримують не лише професійне привітання, а й духовну опору в особі святого, який сам був лікарем і відмовився брати гроші за лікування.
Народні звичаї, що оживають щороку: капуста, трави та заборони
У народному календарі день отримав кілька імен: Пантелеймон Цілитель, Пантелеймон Кочаний, Палій. Останнє пов’язане з вірою, що в цей день блискавка може спалити врожай, якщо людина вийде в поле з косою. Тому польові роботи відкладали. Натомість господині зрізали перші щільні качани капусти й пекли пироги, якими пригощали дітей, сусідів і нужденних. Казали: «На Пантелея капуста завиває кочешок».
Особливу силу приписували травам, зібраним саме цього дня або напередодні. Звіробій, чебрець, м’ята, полин, ромашка — їх сушили й зберігали для зимових чаїв. У деяких регіонах Західної України й Полісся робили «пантелеймонівські букети», які освячували в храмі й тримали вдома як оберіг від хвороб. На Волині й Поділлі додавали любисток і мак — символи захисту.
Прикмети теж мали практичний характер. Густий ранок роси обіцяв дощову осінь. Яскраве сонце — довгу теплу пору. Якщо в цей день гримів грім, чекали пожежливого літа. А ще вірили: хто народився 27 липня, має хист до лікарської справи.
Регіональні відмінності відчутні й сьогодні. На заході більше акценту на процесіях і освяченні трав, на сході — на сімейних трапезах і молитвах за військових медиків. У містах традиції пом’якшилися, але капустяні пироги й букети польових квітів усе ще з’являються на столах і біля ікон.
Як звернутися до святого: молитви, ікони та особисті історії зцілення
На іконах Пантелеймона зображують юнаком у червоному вбранні. У одній руці — хрест мученика, в іншій — скринька з ліками й ложечка. Це нагадування, що він лікував і тіло, і душу, не беручи плати.
Одна з найпоширеніших молитов звучить так:
«О великий Христів угоднику і преславний цілителю, великомученику Пантелеймоне! Ти душею на небесах перед престолом Божим предстоїш і триіпостасною Його славою насолоджуєшся, а тілом і іконою святою на землі в Божественних храмах перебуваєш і даною тобі благодаттю різні чудеса твориш. Споглянь милосердним оком твоїм на людей, що стоять і перед чесною іконою твоєю моляться, благаючи від тебе цілющої допомоги і заступництва…»
Коротша молитва для щоденного звернення: «Святий великомученику і цілителю Пантелеймоне, моли Бога за нас! Подай зцілення хворим, зміцни лікарів у служінні, захисти воїнів і допоможи всім, хто страждає тілом і душею. Амінь».
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли родина пораненого бійця після важкої операції почала щодня читати акафіст перед іконою Пантелеймона. Через кілька тижнів лікарі відзначили несподівано швидке загоєння, а сам військовий пізніше сказав, що відчував «тиху підтримку», якої не міг пояснити лише медициною.
Люди звертаються з проханнями про успішну операцію, полегшення хронічного болю, захист медиків на передовій, зцілення дітей. Святий не замінює лікарів — він підсилює їхню працю молитвою.
Міфи, які спотворюють свято, і як їх уникнути
Найпоширеніша помилка — вважати, що в цей день категорично заборонено будь-яку роботу. Народна традиція застерігала саме від важкої польової праці через страх блискавки. Домашні справи, приготування їжі, допомога хворим — навпаки, віталися.
Другий міф: трави, зібрані 27 липня, нібито «магічно» зцілюють самі по собі. Церква завжди підкреслювала: сила — не в рослині, а в молитві й вірі того, хто її вживає. Трави — допоміжний засіб, а не заміна лікування.
Третя поширена омана — що святий допомагає лише «своїм», тобто православним. Історія показує інше: Пантелеймон лікував усіх, хто звертався, незалежно від статусу. Його ім’я кличуть і католики (він входить до чотирнадцяти святих помічників), і люди інших традицій.
Ще одна пастка — перетворювати день на лише кулінарне свято з капустяними пирогами. Смачна традиція гарна, але без молитви й пам’яті про милосердя вона втрачає глибину.
Для медиків, воїнів і родин: різний сенс одного дня
Для лікарів і медсестер 27 липня — день подяки й нагадування про ідеал безкорисливого служіння. Орден святого Пантелеймона, який вручають найкращим представникам професії, підкреслює саме цю лінію: мистецтво лікування поєднане з людяністю.
Для військових медиків і поранених захисників святий — заступник, який сам пройшов через муки й залишився милостивим. Молитви за одужання бійців у цей день звучать особливо гучно.
Для звичайних родин це час поставити ікону, запалити свічку, приготувати щось із першої капусти й просто подякувати за здоров’я, яке часто сприймаємо як даність. Початківцям у вірі достатньо короткої молитви й щирого серця. Тим, хто вже давно ходить до храму, — акафіст і участь у літургії.
Чек-лист: як підготуватися до Дня святого Пантелеймона вдома
- Заздалегідь знайдіть або роздрукуйте текст молитви, щоб не шукати в останній момент.
- Якщо є можливість — зберіть невеликий букет польових трав (чебрець, м’ята, звіробій) і освятіть його в храмі.
- Приготуйте просту страву з капусти — пироги, борщ або салат — і поділіться з кимось, хто потребує.
- Поставте ікону святого на видному місці, запаліть свічку й прочитайте молитву всією родиною.
- Напишіть записку про здоров’я близьких або лікарів, які вас лікували, і подайте в храмі.
- Уникайте важкої фізичної праці на відкритому повітрі, якщо дозволяє ситуація — краще приділіть час тиші й розмові.
- Подякуйте конкретному медику — повідомленням, дзвінком чи маленьким знаком уваги.
Цей список не обов’язковий ритуал. Він просто допомагає зробити день осмисленим, а не випадковим.
Питання, які найчастіше ставлять про свято
Чому в Україні святкують 27 липня, а в багатьох інших країнах — 9 серпня?
Бо Православна церква України з 2023 року користується новоюліанським календарем, у якому фіксовані свята збігаються з григоріанським. Церкви, що тримаються юліанського стилю, відзначають пам’ять 9 серпня.
Чи можна в цей день працювати?
Церква не накладає суворої заборони. Народна традиція застерігала від важкої праці в полі через страх блискавки. Домашні справи й допомога ближнім — цілком доречні.
Що просити у святого Пантелеймона?
Зцілення від хвороб, сили для лікарів, захисту поранених, успішного результату операції, душевного спокою. Головне — щирість, а не довгий перелік.
Чи обов’язково збирати трави саме 27 липня?
Ні. Традиція існує, але сила — не в даті збору, а в молитві, з якою рослини використовують. Можна освятити будь-які лікарські трави в цей день.
Як пов’язаний День медика з Пантелеймоном?
З 2023 року професійне свято медичних працівників в Україні свідомо приурочене до дня пам’яті святого лікаря, який став взірцем жертовного служіння.
День святого Пантелеймона не закінчується з заходом сонця 27 липня. Його відлуння триває в кожній лікарні, у кожній молитві за здоров’я, у кожному жесті милосердя. Святий, який колись ходив вулицями Нікомедії з ложечкою ліків, і сьогодні нагадує: зцілення починається там, де є готовність віддати себе іншому.
