Бельбек аеродром стоїть на північному заході Севастополя, де морський бриз змішується з гулом авіаційних двигунів, а бетонна смуга простягається вздовж берега Чорного моря. Цей об’єкт, названий на честь сусідньої річки, став невід’ємною частиною авіаційної історії регіону — від радянських винищувачів до сучасних військових операцій. Сьогодні аеродром Бельбек функціонує як ключова військова база, закрита для цивільних рейсів, і регулярно опиняється в центрі новин через атаки дронів та ракет.
Розташований у Нахімовському районі, за 9 кілометрів від центру Севастополя, біля мікрорайону Любимівка та села Фруктове, він прилягає до транспортних артерій, що з’єднують півострів. Аеродром Бельбек слугує базою для винищувальної авіації Російських повітряно-космічних сил, де базуються сучасні літаки та системи протиповітряної оборони. Його стратегічне положення робить його важливим елементом контролю над повітряним простором Чорного моря, особливо в умовах триваючого конфлікту.
Історія цього місця починається ще в 1938 році, коли тут заклали першу оперативну злітну смугу. З тих пір Бельбек аеродром пережив війни, модернізації, цивільний бум і драматичні зміни 2014-го. Сьогодні він продовжує еволюціонувати під впливом нових технологій і викликів, привертаючи увагу як експертів, так і звичайних читачів, зацікавлених у військовій авіації Криму.
Заснування та роль у Другій світовій війні
Будівництво аеродрому Бельбек стартувало в 1938 році як оперативна база для винищувальних полків Чорноморського флоту. Уже влітку того ж року сюди прибули 3-тя та 4-та ескадрильї 32-го винищувального авіаційного полку на біпланах І-15біс. Місце вибрали вдало: рівна місцевість біля моря забезпечувала швидкий доступ до повітряного простору над Севастополем і півостровом.
На момент початку війни в червні 1941-го на Бельбеку дислокувалися кілька ескадрилей, озброєних І-15, І-153 та І-16. Пілоти брали участь у перших боях, прикриваючи місто від німецьких авіанальотів. До жовтня 1941 року полк евакуювали на Херсонеський маяк, а сам аеродром тимчасово припинив роботу через загрозу захоплення. Після війни відновлення пішло повним ходом: у 1947-му сюди передислокували 62-й винищувальний полк для захисту Севастополя.
У 1951–1952 роках звели бетонну злітно-посадкову смугу, що стало переломним моментом. Тепер Бельбек аеродром міг приймати реактивні літаки — від МіГ-15 і МіГ-17 до пізніших Су-15. Ці машини патрулювали небо над Кримом, забезпечуючи повітряне прикриття ключових об’єктів флоту. Кожна модернізація віддзеркалювала еволюцію радянської авіації: від поршневих двигунів до надзвукових перехоплювачів.
Радянська епоха: від повсякденних польотів до президентських візитів
1950-ті та 1960-ті роки принесли нові підрозділи. На базі 62-го полку сформували 49-ту винищувальну дивізію, а пілоти освоювали МіГ-19 і Су-15. Командування 8-ї окремої армії ППО очолював легендарний тричі Герой Радянського Союзу Олександр Покришкін — факт, що підкреслює престиж бази. Полк став останнім у СРСР, який повністю перейшов на Су-15 у 1968-му.
Друга половина 1980-х ознаменувалася масштабною реконструкцією. Злітну смугу подовжили та модернізували спеціально для візитів Михайла Горбачова на його дачу в Форосі. Тепер Бельбек аеродром міг приймати важкі літаки, а пілоти тренувалися в умовах, близьких до бойових. Ця модернізація відкрила двері для майбутнього цивільного використання, хоча на той момент об’єкт залишався виключно військовим.
Переозброєння 1990-х у вже незалежній Україні принесло Су-27 і МіГ-29. 204-та бригада тактичної авіації (в/ч А-4515) базувалася тут, виконуючи завдання з охорони повітряного простору. Кожний політ над морем нагадував про спадщину: від захисту Севастополя в минулому до готовності до нових загроз.
Цивільний період: аеропорт для Севастополя в 2000-х
З 1993 року Бельбек аеродром почав приймати цивільні борти. Компанія «Омега» організувала рейси до Києва на Ан-24, а пізніше додалися чартери для рибалок «Атлантики». У 2002-му ТОВ «Аеропорт Бельбек» відновило регулярні перевезення. За п’ять років виконали понад 4000 рейсів, перевезли близько 50 тисяч пасажирів, включаючи міжнародні.
У 2002 році аеродром отримав ліцензію на міжнародні польоти. Рейси до Москви, Києва, Дніпропетровська робили Севастополь доступнішим. У 2010-му урочисто відкрили відремонтований термінал, планували розширення. Авіакомпанії «Дніпроавіа» та «Аеросвіт» обіцяли щоденні рейси. Інфраструктура відповідала високим стандартам — могла приймати навіть Ан-124 «Руслан».
Проте цивільний бум тривав недовго. У 2007-му польоти призупинили через суперечки щодо спільного використання. Спроби відновлення в 2010-му залишилися на папері. Бельбек аеродром балансував між військовим і цивільним призначенням, демонструючи потенціал, який так і не розкрили повністю до 2014 року.
2014 рік: захоплення та перехід під контроль Росії
Наприкінці лютого 2014-го на аеродромі Бельбек розгорнулася драматична подія. Російські військові без розпізнавальних знаків оточили об’єкт. Український гарнізон 204-ї бригади протистояв кілька тижнів, але 22 березня здався. Частина особового складу перейшла на російський бік, техніку частково евакуювали до Миколаєва, але кілька МіГ-29 залишилися.
Після анексії Бельбек аеродром перетворився на чисто військову базу. Тут розмістили 38-й гвардійський винищувальний авіаційний полк 27-ї змішаної авіаційної дивізії. Літаків привезли з різних регіонів Росії: Су-27СМ, Су-30М2, Су-27П та Су-27УБ. Реконструкція 2018 року подовжила смугу до 3450 метрів, зробивши її придатною для усіх типів літаків. (За даними Вікіпедії)
Цей перехід змінив усе. Замість пасажирських терміналів — укриття для винищувачів, радари та командно-диспетчерські пункти. Бельбек аеродром став форпостом у Чорному морі, де тренуються пілоти та тестують нову техніку.
Інфраструктура та технічні можливості аеродрому
Сьогодні Бельбек аеродром має злітно-посадкову смугу 07L/25R завдовжки 3450 метрів і шириною 45 метрів з бетонним покриттям. Клас «Б» дозволяє приймати важкі літаки без обмежень по вазі. Світлосигнальне обладнання «Луч-2МУ» забезпечує польоти в будь-яку погоду. Координати — 44°41′ пн. ш. 33°35′ сх. д., ICAO-код UKFB, IATA UKS.
Інфраструктура включає руліжні доріжки, стоянки для десятків літаків, паливні склади, ангари та сучасний командно-диспетчерський пункт висотою 35 метрів. У 2018-му завершили першу чергу реконструкції, включаючи нові місця стоянки. Об’єкт здатний обслуговувати як винищувачі, так і транспортні борти.
Таблиця основних характеристик:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Довжина ВПП | 3450 м (після 2018) |
| Покриття | Бетон |
| Оператор | ВКС РФ |
| Базові літаки | Су-27, Су-30М2, МіГ-31 |
| Додаткові елементи | Радари, ЗРК С-400, Панцир-С2 |
Дані підтверджені технічними звітами та супутниковими знімками. Така оснащеність робить аеродром Бельбек універсальним майданчиком для бойових завдань.
Військове значення та базування підрозділів у 2026 році
38-й гвардійський полк — основна ударна сила. Полк оснащений Су-27 різних модифікацій, Су-30М2 та періодично МіГ-31 як носіями високоточної зброї. База також приймає системи ППО: комплекси С-400, «Панцир-С2», радари «Небо-СВУ» та 92Н6. Це дозволяє контролювати значну частину повітряного простору над Кримом і Чорним морем.
Стратегічна роль Бельбек аеродрому полягає в прикритті Севастополя та Чорноморського флоту. Літаків тут тримають десятки, а персонал постійно тренується. Після 2022 року базу посилили укриттями для захисту від дронів. Кожна модернізація відображає реалії сучасної війни: швидкість, маскування та стійкість до ударів.
Атаки під час повномасштабного вторгнення: хронологія та наслідки
З 2022 року Бельбек аеродром став частим об’єктом українських ударів. У серпні 2022-го пролунали потужні вибухи, пошкоджено техніку. Ніч на 15 травня 2024-го принесла знищення двох МіГ-31, складу пального, боєприпасів і ЗРК С-400. Супутникові знімки зафіксували масштабні пожежі.
У грудні 2025-го дрони СБУ Центру спецоперацій «Альфа» вразили системи ППО на сотні мільйонів доларів: два комплекси «Небо-СВУ», радар 92Н6, «Панцир-С2» та МіГ-31 з боєкомплектом. За кілька днів — ще два Су-27: один знищений, один пошкоджений. (За даними Служби безпеки України)
2026 рік продовжив тенденцію. 28 квітня та в травні дрони атакували Бельбек разом з іншими аеродромами Криму. Вибухи чули в Севастополі, пошкоджено інфраструктуру. Російська сторона будує додаткові укриття, але аеродром залишається вразливим. Кожна атака демонструє, як дрони змінюють правила гри в авіаційній війні.
Цікаві факти про Бельбек аеродром
- Експерименти 1940-го: Тут тестували систему «Звено Вахмістрова» — підвіску винищувачів І-16 під бомбардувальником ТБ-3. Ідея була революційною для того часу.
- Горбачовський слід: Реконструкція 1980-х зробила смугу ідеальною для VIP-рейсів. Генсек СРСР приземлявся тут, прямуючи на відпочинок до Форосу.
- Перехід пілотів: У 2014-му близько половини українських авіаторів 204-ї бригади залишилися на базі й перейшли до російських ВКС.
- Рекордні перевезення: За 2002–2007 роки цивільні рейси обслужили 50 тисяч пасажирів — невелика, але важлива сторінка севастопольської авіації.
- Сучасні укриття: З грудня 2024-го росіяни в прискореному темпі будують захищені капоніри для Су-27, намагаючись уникнути втрат від дронів.
- Видимість КДП: Новий 35-метровий командно-диспетчерський пункт видно з багатьох районів Севастополя — справжній орієнтир для місцевих.
Ці деталі роблять Бельбек аеродром не просто військовим об’єктом, а живим музеєм авіаційної еволюції, повним несподіваних поворотів.
Бельбек аеродром продовжує жити активним життям. Кожна атака, кожна модернізація додає нових сторінок до його історії. Для початківців це чудовий приклад, як один аеродром може відображати великі геополітичні зрушення, а для просунутих читачів — поле для аналізу стратегії та технологій сучасної війни. Місце, де небо над Кримом ніколи не буває спокійним.
