Богдан Буйлук народився 30 квітня 1994 року в Києві, але справжня історія його становлення як митця розгорталася в Прилуках на Чернігівщині. Там, у затишному місті, бабуся вела драматичний гурток, і саме вона першою помітила в онукові іскру, яка згодом переросла в справжнє покликання. Хлопець, якого оточували аматорські постановки та репетиції, швидко закохався в можливість перевтілюватися, проживати чужі емоції та перетворювати звичайні будні на сценічну магію.
Цей ранній досвід у місцевому театрі «Ілюмінатор» під керівництвом режисера Олександра Норова став фундаментом. Наставник не просто вчив техніці — він відкривав двері до розуміння, що акторство — це не гра, а глибоке занурення в людські долі. Богдан уже тоді відчував різницю між поверхневим виконанням і справжнім переживанням ролі.
У 2016 році він закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Навчання дало не лише професійні навички, а й перші реальні зйомки: ще зі студентських років Богдан з’являвся в епізодах серіалів і фільмів. Працездатність і харизма помітили швидко. Уже з 2017 року він увійшов до акторського складу Київського академічного театру «Золоті ворота» — одного з найдинамічніших і найсучасніших театрів столиці.
Паралельно з театром і кіно з’явилася музика. У 2018 році разом із колегою по університету та театру Владиславом Оніщенком Богдан створив дует ZBSband. Двоє молодих акторів вирішили спробувати сили в дев’ятому сезоні талант-шоу «Х-Фактор» на СТБ. Те, що починалося майже як експеримент, перетворилося на сенсацію. Гурт здобув перемогу, а пісні з народним колоритом і щирою енергетикою підкорили глядачів. Наставницею проєкту була Настя Каменських — їхня підтримка та дружба тривали близько року, після чого контакти поступово згасли.
Перемога відкрила нові горизонти, але реальність внесла корективи. Планували великий тур, концерти в Херсоні та інших містах, активну роботу над новим матеріалом. Проте пандемія COVID-19 у 2020 році обірвала всі плани: локдаун скасував виступи, репетиції стали неможливими, а азарт поступово згасав. Пізніше Владислав Оніщенко переїхав до Литви, і хоча хлопці спілкуються відеозв’язком, повноцінна діяльність дуету не відновилася. Під час повномасштабної війни ZBSband випустив кілька синглів, але регулярних концертів та спільної творчості більше не стало. Богдан продовжує випускати власні треки — зокрема, проєкти на кшталт «Білошкіра» та «Дихай» демонструють, що музика залишається важливою частиною його життя.
Театр «Золоті ворота» став для Богдана справжнім домом. З 2017 року він задіяний у багатьох постановках: «Дякую», «Бери од жизні всьо», «Тест», «Кортес», «Величне століття. Веселе», «Brecht.Cabarett», «Чорна шаль» та інших. Ролі різноманітні — від класичних до експериментальних, від драматичних до легких кабаретних. Саме тут актор може повністю розкритися, адже сцена дозволяє проживати історії, які резонують із реальним життям.
«Для мене театр — це не можливість переграти, але можливість заново відчути чиєсь життя, яке могло б бути твоїм», — ділиться Богдан Буйлук. Ця філософія помітна в кожній його роботі: він не просто вимовляє текст, а пропускає емоції крізь себе, роблячи персонажів живими й близькими глядачеві. Сучасний український театр, за словами актора, переживає найкращі часи за роки незалежності — люди приходять за живою енергією та чесними емоціями, яких так бракує в цифровому світі.
На екрані кар’єра Богдана розвивалася паралельно. Почав з невеликих ролей у «Клаустрофобії» (2015), «Нюхачі», «Володимирській, 15» та інших проєктах. Поступово перейшов до більш помітних робіт: «Затемнення» (2018), «Доньки-матері» (2019), «Таксистка» (2019), «Формула щастя» (2020), «Кришталева мрія» (2020), «Ф.І.Л.І.Н. 2» (2021). У серіалі «Ніхто не ідеальний» (2024) зіграв амбіційного кар’єриста, готового йти до мети будь-якими шляхами — роль, яка відобразила складність сучасних моральних виборів. Останні роки принесли нові проєкти: «Дрон» (2024), «Дві сестри» (2024), «Тиха Нава» та «Випробувальний термін» (2026). Фільмографія налічує понад три десятки робіт, і кожна нова роль додає глибини та впізнаваності.
Особисте життя Богдан тримає переважно поза увагою камер. Відомо про два публічні романи з колегами-акторками. Перший — з Іриною Гришак — тривав понад два роки й почався на знімальному майданчику серіалу «Затемнення». Другий — з Тетяною Зловою — стартував під час роботи над «Ніхто не ідеальний» і тривав півтора року. Обидва стосунки завершилися мирно та з повагою. У березні 2025 року актор прокоментував розставання з Тетяною Зловою, підкресливши, що вони обрали різні шляхи. Сьогодні Богдан зосереджений на творчості, друзях і підтримці близьких. У часи війни він залишився в Україні, хоча мав можливість виїхати. Під час гастролей за кордоном збирав кошти для Збройних Сил — зокрема, допомагав з придбанням автомобіля для захисників Харкова. У 2025 році отримав бронювання від мобілізації як актор театру «Золоті ворота», що дозволило йому продовжувати важливу культурну роботу.
Цікаві факти про Богдана Буйлука
- Бабуся Богдана вела драматичний гурток у Прилуках — саме вона стала його першою «режисеркою» та прищепила любов до сцени.
- Закінчив престижний театральний виш у 22 роки й одразу увійшов до штату одного з найкращих київських театрів.
- Переміг у дев’ятому сезоні «Х-Фактору» у складі дуету ZBSband разом із Владиславом Оніщенком — обидва були акторами «Золотих воріт».
- Продовжує випускати музику й після розпаду гурту: треки «Білошкіра», «Дихай» та інші з’являються на цифрових платформах.
- Під час повномасштабної війни збирав кошти для ЗСУ під час творчих поїздок за кордон.
- Грає в постановках різноманітних жанрів — від брехтівського кабаре до сучасних українських драм і легких комедій.
- У 32 роки (станом на 2026 рік) залишається одним із найзатребуваніших молодих акторів українського телебачення та театру.
Сьогодні Богдан Буйлук продовжує балансувати між театральними репетиціями, знімальними майданчиками та музичною творчістю. Нові фільми та серіали 2025–2026 років, прем’єри в «Золотих воротах» і свіжі треки показують: актор не зупиняється на досягнутому. Його шлях — це історія про те, як дитяча любов до сцени, підтримка наставників і власна наполегливість можуть привести до справжнього визнання. У часи, коли культура стає особливо важливою, такі митці, як Богдан, нагадують: українське мистецтво живе, розвивається й надихає навіть у найскладніші періоди.
