Діана Шошоаке — румунська юристка й ультраправа політикиня, яка з 2024 року засідає в Європарламенті від партії S.O.S. România. Для українського читача її прізвище найчастіше з’являється поруч із територіальними претензіями до Буковини, Бессарабії й острова Зміїний, листами до Володимира Путіна та погрозами на адресу Володимира Зеленського.
Народилася вона 13 листопада 1975 року в Бухаресті як Діана Йованович. До політики прийшла не з партійної молодіжки, а з адвокатської практики й антиковідного активізму. Саме цей шлях — від кабінету юристки до сенатської трибуни, а потім до Страсбурга — пояснює, чому її риторика звучить одночасно як юридичний меморандум і як вуличний мітинг.
Нижче зібрано перевірену біографію, політичний маршрут, зафіксовані заяви про Україну, судові епізоди станом на 2026 рік і інструменти, щоб відрізняти факт від театрального жесту.
Від адвокатського кабінету до телевізійного мікрофона
Батьківська лінія родини пов’язана зі Скоп’є в Північній Македонії; сама політикиня неодноразово наголошувала, що «половина» її — звідти. Мати, Аліс Флореску Блеоту, працювала лікаркою-гінекологинею. Діана закінчила Румуно-американський університет у Бухаресті й отримала ступінь магістра права. З середини 1990-х працювала в адвокатських бюро столиці, у 2004-му відкрила власну практику. Короткий час була радницею міністра торгівлі Еуджена Діймереску.
Публічну впізнаваність їй дав не Сенат, а пандемія. У 2020 році вона стала однією з найголосніше чутних фігур румунського антивакцинального й антилокдаунного руху: прямі ефіри, різкі формулювання про «знищення національної матриці» через щеплення Pfizer, участь у заходах без дистанції. Цей стиль — довга юридична тирада, раптовий крик, релігійна лексика — закріпився як її фірмовий прийом і пізніше переїхав у парламентські зали.
Одружена третім шлюбом із Думітру Сільвестру Шошоаке; має двох дітей. Православна риторика для неї не фон, а робочий інструмент: ікони в залі засідань, заклики «освятити» Європарламент, намордник на обличчі під час промови Урсули фон дер Ляєн у Страсбурзі в липні 2024-го.
Політичний маршрут: AUR, розкол і партія SOS
У грудні 2020 року Діана Шошоаке стала сенаторкою від жудеца Ясси. Формально вона йшла від Партії румунства, але мандат отримала за списками Альянсу за об’єднання румунів (AUR) — тодішнього сюрпризу виборів. Уже в лютому 2021-го керівництво AUR виключило її з сенатської групи. Офіційна причина — систематична відмова діяти за стратегією фракції й «шкода іміджу партії». Безпосереднім приводом став виступ про вакцину, під час якого їй вимкнули мікрофон, після чого почалася перепалка в залі.
Мандат сенаторки вона зберегла й працювала як незалежна. Партію S.O.S. România заснували інші люди ще в листопаді 2021-го; Шошоаке очолила її в 2022–2023 роках і швидко зробила персональним проєктом. Програма — ультранаціоналізм, євроскептицизм, вихід із ЄС і НАТО, «захист румунів за кордоном». У Європарламенті фракції в неї немає: група Non-Inscrits.
Червень 2024-го став її найбільшим електоральним успіхом. S.O.S. România набрала 5,03% на виборах до Європарламенту (450 040 голосів) і отримала два мандати — для самої Шошоаке та Луїса Лазаруса. З 16 липня 2024 року вона — депутатка ЄП. На грудневих парламентських виборах 2024 року партія також перетнула бар’єр і вперше зайшла в обидві палати національного парламенту.
Ключова деталь для початківця: голоси SOS на євровиборах значною мірою зібрала діаспора. Це не «партія всієї Румунії», а компактна, гучна й персоналізована сила з ядром лояльної аудиторії.
Заяви про Україну, кордони і Москву — що зафіксовано
Саме український сюжет зробив Діану Шошоаке впізнаваною за межами Румунії. У березні 2023 року вона внесла законопроєкт про денонсацію Договору про добросусідство і співробітництво між Румунією та Україною (ратифікований законом 129/1997) і «приєднання історичних територій»: Північної Буковини, Герци, Буджака (у тексті фігурували Кагул, Болград, Ізмаїл), історичного Марамуреша та острова Зміїний. Палата депутатів відхилила ініціативу восени 2023-го: профільна комісія прямо вказала, що анексія суперечить імперативним нормам Статуту ООН про суверенітет і територіальну цілісність.
Аргумент самої ініціаторки звучав так: пакт Молотова–Ріббентропа денонсовано, отже землі «незаконно утримує Україна», а румунам там нібито забороняють говорити й молитися рідною мовою. Після внесення до українських санкційних і моніторингових списків вона назвала Україну «фашистською державою». Офіційний Бухарест ці претензії не підтримав; МЗС України тоді ж запропонувало санкційний режим щодо авторки ініціативи.
У 2025 році політикиня публічно апелювала вже не до румунського парламенту, а до Кремля. У листі Володимиру Путіну вона просила врахувати «румунські території» на переговорах щодо України й протиставляла «братський православний народ» «нелегітимному» керівництву Бухареста. У березні 2025-го СБУ заборонила їй в’їзд в Україну на три роки. Восени того ж року, виступаючи в Москві, вона заявила, що «переламає ноги» президентові Зеленському, якщо той знову спробує промовляти в румунському парламенті, і приписала собі зрив його візиту 2023 року.
У нашій практиці моніторингу регіональних медіа ми стикалися з випадком, коли коротка цитата про «історичні землі» розходилася без дати, без згадки про відхилення законопроєкту й без реакції офіційного Бухареста. Саме ця обрізка перетворює маргінальну ініціативу однієї депутатки на картину «Румунія хоче відібрати Чернівці».
Листопад 2025-го додав візуальний шар: зустріч із Дмитром Медведєвим у Сочі та феєрверк біля посольства України в Бухаресті на честь її 50-річчя, після якого втрутилися поліція й жандармерія. У травні–червні 2026-го вона виступила на Петербурзькому міжнародному економічному форумі, спілкувалася з Путіним і казала, що румуни «не ненавидять його» й «не хочуть допомагати Україні». МЗС Румунії появу на форумі розкритикувало окремо.
Конституційний суд, імунітет і кримінальні провадження
5 жовтня 2024 року Конституційний суд Румунії скасував реєстрацію кандидатки Шошоаке на президентських виборах. У мотивувальній частині суд вказав, що її публічний дискурс ставить під сумнів конституційні цінності — демократію, верховенство права, членство в ЄС і НАТО — і містить постійну антисемітську лінію. Рішення ухвалили більшістю 5 проти 2; воно стало першим випадком зняття кандидата з президентських перегонів саме через зміст заяв, а не лише через підписи. Критики з різних таборів назвали крок небезпечним прецедентом; сама Шошоаке говорила про «змову американців, євреїв і ЄС».
У березні 2025-го вона знову подала документи на повторні президентські вибори — цього разу в боксерських рукавицях, представившись почесною президенткою федерації боксу. Центральне виборче бюро кандидатуру відхилило.
Паралельно в Румунії накопичився пакет кримінальних епізодів. Прокуратура повідомляла про близько 11 складів, серед яких пропаганда легіонерського руху, культ осіб, засуджених за воєнні злочини, заперечення Голокосту, антисемітизм. Європарламент зняв із неї депутатський імунітет за клопотанням Бухареста. У березні 2026-го генпрокуратура викликала її, щоб отримати згоду на психіатричну експертизу; політикиня назвала це «каральною психіатрією» й «радянщиною». Окремим сюжетом лишається публічна похвала Ніколае Чаушеску в Європарламенті як зразка зовнішньої політики.
Юридичний статус на вересень 2026-го такий: мандат євродепутатки чинний, імунітет знято, національні провадження тривають, в’їзд в Україну заборонено. Вироку по суті основних епізодів на момент написання немає — є обвинувачення, процесуальні кроки й політична боротьба навколо них.
Де вона стоїть серед правих сил Румунії
Плутанина «Шошоаке = увесь румунський націоналізм» закриває різницю між партіями, які конкурують за ту саму емоцію, але грають по-різному.
| Сила | Електоральний якір | Відношення до ЄС/НАТО | Лінія щодо України |
|---|---|---|---|
| S.O.S. România (Шошоаке) | Персональний бренд, діаспора, антисистемний протест | Відкритий євроскептицизм, риторика виходу | Територіальні претензії, контакти з Москвою, листи Путіну |
| AUR (Джордже Сіміон) | Ширша націонал-консервативна база | Критика Брюсселя без того самого градусу «виходу завтра» | Жорстка риторика, але без її законопроєкту про анексію |
| Класичні консерватори / PNL | Інституційна правоцентристська ніша | Членство в ЄС і НАТО як конституційна рамка | Офіційна підтримка територіальної цілісності України |
Дані про результати SOS на євровиборах 2024 року — офіційні підсумки BEC / European Parliament (5,03%, два мандати). Порівняння позицій узагальнює публічні програми й зафіксовані заяви лідерів, а не внутрішні протоколи партій.
AUR виключив Шошоаке ще 2021-го саме тому, що її метод — скандал як постійний режим — ламав партійну дисципліну. Відтоді обидві сили живляться з одного резервуару невдоволення, але SOS залишилась театральнішою й більш орієнтованою на зовнішні майданчики: Москва, Сочі, Петербург, прямі ефіри пропагандистських каналів.
Поширені помилки в сприйнятті її фігури
Перша помилка — вважати, що кожна її фраза є позицією румунської держави. Офіційний Бухарест критикував і візит на ПМЕФ, і тональність заяв. Законопроєкт 2023 року відхилили 233 голосами проти одного.
Друга — зводити все до «проросійськості» й зупинятися. Так, контакти з Москвою документовані. Але електоральне пальне всередині Румунії — це ще антиковідна пам’ять, релігійний консерватизм, злість на «систему» й відчуття, що великі партії говорять однією канцелярською мовою. Хто бачить лише Кремль, пропускає, чому 450 тисяч виборців віддали їй голос у 2024-му.
Третя — приймати сценічний жест за юридичний факт. Боксерські рукавиці в ЦВК, намордник у Страсбурзі, феєрверк біля посольства працюють як мем. Мем не скасовує ані листа Путіну, ані знятого імунітету, ані заборони в’їзду. Він лише відволікає від тексту документів.
Четверта — плутати історичну пам’ять румунської меншини в Україні з програмою анексії. Питання мови, шкіл і церкви в Чернівецькій і Одеській областях — окрема, складна й реальна тема двосторонніх відносин. Законопроєкт Шошоаке цю тему не «захищає», а переводить у логіку перегляду кордонів під час війни.
- Не варто цитувати її без дати й без статусу ініціативи (внесено / відхилено / коментар).
- Не варто автоматично приписувати її слова всьому парламенту Румунії.
- Не варто ігнорувати внутрішньорумунський юридичний процес: він іде паралельно з геополітичним шумом.
- Не варто пояснювати її популярність лише «грошима Москви» без аналізу антисистемного попиту.
Чек-лист: як перевіряти новини про Шошоаке
Для початківця достатньо п’яти кроків. Для людини, яка вже стежить за регіоном, ті самі кроки стають фільтром проти кліпового гніву.
- Відділіть посаду від держави: сенаторка / євродепутатка ≠ уряд Румунії ≠ президент.
- Перевірте жанр джерела: пряма цитата з відео, парламентський документ, коментар МЗС чи переказ у соцмережі.
- Знайдіть статус ініціативи: законопроєкт 2023 року про кордони відхилено; заборона балотуватися 2024-го — рішення CCR; заборона в’їзду в Україну — рішення СБУ 2025-го.
- Подивіться, чи є симетрична реакція Бухареста. Якщо її немає в матеріалі, текст майже напевно обрізаний.
- Не плутайте кримінальне обвинувачення з вироком. Пакет із ~11 епізодів — це стадія процесу, не фінал.
За моїм досвідом розбору подібних інфоприводів протягом останніх двох років найчастіша помилка навіть у якісних стрічках — заголовок у теперішньому часі («хоче анексувати») після того, як парламент уже сказав «ні». Час дієслова тут важливіший за епітет.
Коли варто читати першоджерело, а коли вистачить короткої довідки
Короткої довідки досить, якщо вам потрібна орієнтація: хто така Діана Йованович-Шошоаке, чи є вона офіційним голосом Румунії (ні), чи звучали претензії до українських територій (так, у її власному законопроєкті), чи пускають її в Україну (ні, з 2025-го).
Першоджерело потрібне, коли ставка вища за орієнтацію. Якщо ви готуєте матеріал про двосторонні відносини, крок України щодо санкцій, або пояснюєте аудиторії, чому Конституційний суд зняв кандидатку, читайте мотивувальну частину CCR і текст відхиленого законопроєкту, а не лише заголовок. Рішення суду 2024 року — рідкісний випадок, коли зміст публічних заяв прямо визнали несумісним із президентською присягою; саме тому його цитують і критики, і захисники як прецедент. Пояснення суду публікували Reuters та румунські правові огляди в жовтні 2024-го.
Питання, які найчастіше ставлять читачі
Чому її не «прибрали» з Європарламенту, якщо зняли імунітет? Зняття імунітету відкриває національне розслідування, але не анулює мандат автоматично. Мандат євродепутатки припиняється за окремою процедурою; до її завершення вона зберігає місце в залі як Non-Inscrits.
Чи підтримує ці претензії румунська більшість? Електорат SOS вимірюється відсотками, не десятками відсотків на загальнонаціональних виборах. Великі партії й профільні комісії парламенту ініціативу про анексію відхилили. Це не скасовує шкоди від самої риторики в інформаційній війні.
Що спільного в антиковідної хвилі 2020-го і промов про Україну 2023–2026-го? Метод. Ворог описується як система, що нищить «тіло народу» — то вакциною, то кордоном, то Брюсселем. Юридична лексика маскує емоційний каркас: змова, зрада, священний обов’язок.
Чи впливає вона на політику ЄС щодо України? Як одна депутатка поза фракціями — мінімально на голосування більшості. Як джерело цитат для російських і деяких європейських радикальних медіа — відчутно на рівні наративу. Це різні види впливу, і їх не варто складати в одну купу.
2025–2026: форум у Петербурзі, експертиза і нові витки
Після невдалої президентської спроби фігура не «здулася», а змінила майданчик. Брюссель і Страсбург дали міжнародний мікрофон; Москва й Сочі — кадри рукостискань. У липні 2026-го румунські ЗМІ повідомляли про її госпіталізацію після ДТП у Бухаресті як пасажирки; серйозних травм офіційно не підтверджували. У вересні 2026-го SOS то скасовувала консультації з президентом Нікушором Даном щодо формування уряду, то намагалася «прилипнути» до протесту фермерів закликом «зайняти Бухарест».
Для України практичний сенс цієї хроніки простий. Діана Шошоаке не визначає політику НАТО й не командує румунською армією. Вона виробляє цитати, які легко вкладаються в картину «сусіди теж хочуть шмат». Тому точність — єдиний робочий інструмент: називати посаду, дату, статус документа й реакцію офіційного Бухареста. Без цього біографія однієї скандальної євродепутатки починає виглядати як геополітичний зсув, якого в рішеннях румунської держави немає.
