Дубно аеродром — військовий об’єкт у Рівненській області, розташований за сім кілометрів на північний схід від міста Дубно. Його бетонна смуга довжиною 2500 метрів і розгалужена мережа руліжних доріжок дозволяють приймати винищувачі, бомбардувальники та транспортні літаки. Код ICAO — UKLJ. Сьогодні це одна з оперативних баз Повітряних Сил Збройних Сил України, яка після тривалого занепаду знову виконує бойові та логістичні завдання.
Об’єкт поєднує радянську спадщину з потребами сучасної війни. Близькість до польського кордону (близько 60 кілометрів) робить його зручним вузлом для отримання допомоги та розосередження авіації. Після відновлення наприкінці 2010-х років аеродром знову став частиною системи оборони західного регіону країни.
Від перших згадок до Другої світової
Перші згадки про авіаційну активність у районі Дубно сягають початку 1940-х років. У перші дні німецько-радянської війни тут базувався 46-й винищувальний авіаційний полк 14-ї змішаної авіаційної дивізії ВПС Київського особливого військового округу. Аеродром використовували як радянські, так і німецькі підрозділи. Після звільнення території у вересні 1945 року на нього перебазувався 947-й штурмовий авіаційний Севастопольський полк на літаках Іл-2, а згодом Іл-10.
Місцеве розташування — рівнинна місцевість Волині з відносно низькою висотою над рівнем моря (близько 222–224 метрів) — сприяло швидкому розгортанню. У ті роки аеродром був типовим польовим об’єктом із мінімальною інфраструктурою, але вже тоді він відігравав роль у забезпеченні дій авіації на західному напрямку.
Радянська епоха та 947-й бомбардувальний полк
Сучасну бетонну інфраструктуру почали будувати 1960 року, а вже 1961-го аеродром ввели в експлуатацію. Це був класичний радянський проєкт: одна основна смуга 10/28 довжиною 2500 метрів і шириною близько 42 метрів, кілька кутових руліжних доріжок, стоянки на приблизно 50 літаків. Об’єкт розраховували на фронтову авіацію.
Основним «господарем» став 947-й бомбардувальний авіаційний Севастопольський полк (в/ч 15558). Полк пройшов шлях від штурмовиків до реактивних машин: МіГ-15, МіГ-17, Су-7Б, а з кінця 1970-х — Су-24 і Су-24М. У 1990 році тут базувалося близько 30 Су-24. Пілоти відпрацьовували польоти на малій висоті, роботу з високоточною зброєю та дії в умовах сильної протидії ППО.
Після розпаду СРСР полк перейшов під юрисдикцію України. Економічні труднощі 1990-х призвели до поступового скорочення. У 2001 році 947-й полк розформували, боєздатні машини перевели на Луцький аеродром, а сам об’єкт у Дубно фактично припинив активну роботу до 2006 року.
Занепад, охорона та перші спроби відродження
Після 2006 року територія заросла, покриття потріскалося, ангари спустошилися. Проте військова охорона зберігалася — об’єкт залишався власністю Міністерства оборони. У 2015 році навіть розглядали можливість перетворення його на цивільний аеропорт із залученням іноземних інвесторів, але ідею не реалізували.
Ситуація змінилася наприкінці 2010-х. У 2019–2020 роках командування Повітряних Сил розпочало відновлення. Інженери окремого інженерно-аеродромного батальйону разом із авіаційною комендатурою очистили територію, відремонтували ділянки бетону, відновили комунікації. До літа 2020-го аеродром уже міг приймати літаки. За моїм досвідом спостереження за подібними об’єктами, саме наявність постійної військової присутності на фондах дозволила зберегти ключові елементи інфраструктури і значно скоротити час на повернення до строю.
Технічні характеристики та можливості
Сьогодні Дубно аеродром залишається класичним військовим об’єктом оперативного призначення. Основна злітно-посадкова смуга 10/28 — 2500 метрів бетону, розрахована на важку техніку. Мережа руліжних доріжок дозволяє швидко розосереджувати літаки. Стоянки здатні розмістити до півсотні винищувачів або бомбардувальників. Висота над рівнем моря близько 224 метрів забезпечує прийнятні умови для зльотів і посадок у більшості погодних ситуацій.
Інфраструктура включає командно-диспетчерський пункт, склади пального, ремонтні зони та місця для особового складу. Аеродром може приймати не лише бойові літаки, а й транспортні машини та вертольоти. Це робить його гнучким елементом логістики.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Код ICAO | UKLJ | Військовий |
| Довжина смуги | 2500 м | Бетон |
| Напрямок | 10/28 | Основна |
| Висота | 222–224 м | Над рівнем моря |
| Місткість | до 50 літаків | Стоянки |
Дані узагальнені на основі відкритих джерел, зокрема відомостей про військові аеродроми України та публікацій 2020–2025 років.
Стратегічна роль після 2022 року
Повномасштабне вторгнення повернуло аеродрому практичне значення. Розташування на заході країни, відносна віддаленість від лінії фронту та близькість до кордону з Польщею зробили його зручним пунктом для розосередження техніки, тренувань і логістики. Сюди можуть сідати машини, що прибувають із заходу, або ті, що потребують швидкого обслуговування.
Аеродром став одним із оперативних майданчиків Повітряних Сил. Його використовують для підтримки боєздатності авіації, проведення навчань і забезпечення маневреності. У сучасній війні статичні бази вразливі, тому акцент роблять на швидкому відновленні після ударів і можливості швидко перекидати техніку.
Близькість до польського кордону дозволяє ефективніше використовувати західну логістику та, за потреби, приймати союзницьку техніку.
Удари по аеродрому та стійкість
Об’єкт неодноразово ставав ціллю. У серпні 2023 року російська сторона заявляла про удар. Найбільш масштабна атака відбулася в ніч на 9 червня 2025 року. За повідомленнями, застосовували крилаті ракети, гіперзвукові «Кинджали» та десятки дронів. Речник Повітряних Сил Юрій Ігнат підтвердив ураження інфраструктури одного з оперативних аеродромів, але наголосив, що протиповітряна оборона відпрацювала ефективно. Українська сторона не підтверджувала заявлених противником втрат авіації.
Незважаючи на пошкодження, аеродром продовжує функціонувати. Інженери швидко ліквідують наслідки, а тактика розосередження зменшує ризики. У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли після подібних ударів на інших об’єктах відновлення ключових ділянок смуги займало лічені дні завдяки попередньо підготовленим матеріалам і досвіду інженерних підрозділів.
Поширені помилки та міфи
- Міф про повне знищення. Після кожного удару з’являються заяви про «повне виведення з ладу». Насправді сучасні аеродроми проектують із запасом міцності, а бетонні смуги можна швидко ремонтувати.
- Переконання, що західні бази повністю безпечні. Будь-який об’єкт у межах досяжності далекобійної зброї залишається в зоні ризику. Безпека забезпечується не відстанню, а комплексом ППО, маскуванням і розосередженням.
- Ідея, що аеродром можна легко перетворити на цивільний. Військова інфраструктура має специфічні вимоги до охорони, зв’язку та режимів роботи. Перекваліфікація потребує значних інвестицій і зміни статусу.
- Думка, що після 2006 року об’єкт був повністю закинутий. Військова охорона та наявність фондів зберегли ключові елементи, що прискорило подальше відновлення.
Ці уявлення часто виникають через обмежений доступ до актуальної інформації та пропагандистські повідомлення з обох сторін.
Питання, які найчастіше ставлять
Чи можна відвідати аеродром як турист?
Ні. Це діючий військовий об’єкт Міністерства оборони. Доступ суворо обмежений.
Які літаки тут базуються зараз?
Офіційна інформація про поточний склад авіації не розголошується з міркувань безпеки. Історично тут були Су-24М. Сьогодні аеродром використовується для оперативних потреб Повітряних Сил.
Наскільки близький аеродром до кордону з Польщею?
Приблизно 60 кілометрів. Це один із факторів його логістичної цінності.
Чи планується повна реконструкція за стандартами НАТО?
Відновлювальні роботи орієнтуються на сучасні вимоги, але деталі програм залишаються службовою інформацією.
Чи є ризик для цивільного населення міста Дубно?
Аеродром розташований за межами міста. Під час повітряних тривог діють стандартні правила безпеки, як і в усій області.
Що варто знати початківцям і тим, хто вже розбирається
Для тих, хто тільки починає цікавитися військовою авіацією: Дубно аеродром — приклад того, як старі радянські об’єкти можуть знову стати потрібними. Бетонна смуга, руліжні доріжки та можливість швидкого ремонту — це основа живучості в умовах сучасних ударів.
Для більш досвідчених читачів важливо розуміти оперативну гнучкість. Аеродром такого типу використовують не як постійну базу великого полку, а як вузол, куди техніку перекидають за потреби, проводять обслуговування і звідки здійснюють вильоти. Це частина ширшої системи розосередження авіації.
- Перевірити актуальний статус об’єкта можна лише через офіційні повідомлення Повітряних Сил.
- Будь-які фото чи відео з території під час війни мають обмеження на поширення.
- Логістика аеродрому тісно пов’язана з роботою сухопутних підрозділів і систем ППО регіону.
Дубно аеродром залишається живим елементом української оборони. Його історія — від штурмовиків Другої світової до сучасних оперативних завдань — показує, як інфраструктура адаптується до нових викликів. Поки бетонна смуга приймає літаки, а інженери відновлюють пошкодження, об’єкт продовжує виконувати свою роль на західному фланзі.
