Пісні деруни — це не одна народна мелодія з підручника фольклору, а ціле гроно сучасних і самодіяльних творів про картопляні млинці. Одні звучать як домашній тост за родину, інші — як кумівський жарт зі сковорідки, треті народжуються просто на сцені коростенського фестивалю. Разом вони тримають ту саму нитку: деруни пахнуть не лише олією, а й пам’яттю про стіл, за яким усі ще разом.
Саме тому запит «пісні деруни» збиває з пантелику. У видачі поруч опиняються рецепти пісної страви без яєць і сторінки з текстами хітів. Нижче — карта цього подвійного світу: хто написав відомі треки, чим вони відрізняються, де їх слухати і як не сплутати музику зі скоромним чи пісним меню.
Чому звичайна сковорідка стала сценою для пісень
Деруни тримаються на простому жесті — терти сиру картоплю. Від цього «дерти» й пішла назва. Страва порівняно молода: масове вживання картоплі в наших широтах розквітло у XVIII–XIX століттях, а один із перших письмових рецептів картопляних оладок з’являється в куховарській книзі Яна Шиттлера 1830 року. Попри пізній старт, млинці швидко обросли ритуалом. На Благовіщення їх ставлять на стіл пісними — без сметани й шкварок. У будень поливають сметаною. У важкі роки, зокрема під час Голодомору, подібну страву пекли навіть із сурогатів, і ця пам’ять теж сидить у тілі рецепту.
Пісня чіпляється саме до ритуалу, а не до хімічного складу крохмалю. Терти кілограм картоплі — робота на двох рук. Пательня шкварчить. Хтось кличе кума. Хтось згадує бабусину сметану. Музика підхоплює ці звуки й запахи і перетворює їх на приспів, який легко підхопити навіть людині, що вперше взяла тертку.
Деруни співають не тому, що картопля «модна», а тому, що це рідкісна страва, яку майже неможливо зварити мовчки: вона вимагає рук, часу й компанії.
Регіональні назви лише підсилюють цю театральність. На заході кажуть деруни й тертюхи, десь — терті пляцки, кремзлики, терчаники, бараболяники. Кожне слово вже майже рядок куплету. Коли страва має десяток імен, пісням легше знайти гачок.
Три різні «Деруни»: порівняння версій
Єдиного канонічного тексту немає. На стрімінгах і в пісенниках одночасно живуть щонайменше три самостійні лінії, і плутати їх — найчастіша помилка початківця.
| Версія | Коли з’явилась | Хто за текстом і музикою | Тон і слухацька роль |
|---|---|---|---|
| Солідні люди — «Деруни» | 11 липня 2025 | Юрій Вихованець; дует з Віктором Абрам’юком | Іронічний поп із ретро-присмаком. «Терапія кума»: замість крутити думки — натерти картоплю й поставити пательню. |
| Ольга Короленко / Тьотя Соня — «Деруни» | сингл Короленко — 8 липня 2024; версія Тьоті Соні — 23 січня 2025 | слова й музика Ольги Короленко | Ліричний гімн страві як запаху України. Перелік «хто любить деруни» працює як народний реєстр: від панянки до перукаря. |
| Іван Пустовий — «Українські деруни» | запис у пісеннику з січня 2021 | слова й музика Івана Пустового | Святкова, майже тостова пісня зі сценою родини, пательні й фестивалю в приспіві. |
Дати релізів звірено за картками Apple Music і Shazam, авторство фестивальної лінії — за сторінкою пісенника pisni.org.ua. Окремо живуть вірші-рецепти на кшталт бувальщини Тетяни Чорновіл про бабу й онуків: це вже не трек, а літературний сусід, який часто потрапляє в ті самі пошуки.
Для початківця різниця чути з першого куплету. У «Солідних людей» герої телефонують кумові й «деруть у дві руки». У Короленко картопля названа «другим хлібом», а деруни — тим, що «пахнуть Україною». У Пустового родина збирається «пригостить усіх» і вже бачить фестиваль. Досвідчений слухач піде далі: порівняє темп (у дуету ближче до неквапних 97 BPM, у версії Тьоті Соні — танцювальніші 122), інструментовку й те, чи приспів тримається на повторі назви страви, чи на сюжетній пантомімі біля плити.
Що ховається за жартом «Солідних людей»
Дует склали актори Івано-Франківського драмтеатру імені Івана Франка Юрій Вихованець і Віктор Абрам’юк. Назва народилася з фрази, кинутої ніби навпаки: «ми таку єрунду співати не будем, ми ж солідні люди». Першою вийшла «Колєґа», другою — саме «Деруни». Слова й музика — Вихованця, аранжування зробили на UNION RECORDS, реліз вийшов на лейблі KINGLOMERATE.
Сюжет навмисно побутовий. Вечір, банка з-під горошку вже у смітнику, дзвінок кумові, два яйця на брата, сковорідка, «по сто грам» між переворотами млинців. У тексті грають двозначності слова «дерти» і «жарити» — слухач сам вирішує, наскільки глибоко туди заходити. Авторський меседж, озвучений у інтерв’ю, простіший і добріший: не треба шукати собі ґудза, набери кума, насмажте дерунів — і стане легше.
За моїм досвідом прослуховування цього треку кілька тижнів поспіль саме приспів чіпляється швидше за куплет: він збудований як застільний оклик, який можна підхопити навіть із напівпорожньою пательнею. Кліп і студійний запис тримають ретро-естетику дуетів на кшталт тих, що Вихованець згадує як дитяче захоплення — Nana, Modern Talking, Bad Boys Blue — але мова залишається вулично-українською, без кальки.
На YouTube офіційне відео за літо–осінь 2025-го набрало десятки тисяч переглядів. Для невеликого акторського проєкту це вже не «пісня для своїх», а повноцінний розмовний мем: під ним люди пишуть, що після прослуховування пішли терти картоплю. Музика тут працює як кулінарний тригер.
Теплі гімни родини й фестивальний куплет
Лінія Ольги Короленко тримається іншого тепла. Картоплю тут не «вжарюють удвох», а згадують як щоденний хід столу — варять, смажать, печуть, товчуть. Деруни виходять із цього ряду як виняток, який «ніщо не замінить». Приспів збирає соціальний розріз майже як народна картина: панянки й пани, худі й товсті, співачка, гончар, президент, перукар. Це не сатира на владу, а жест «страва нікого не відсіює».
Версія Тьоті Соні 2025 року бере той самий авторський текст Короленко і ставить його в інший продакшн. Для слухача це означає просту практичну річ: у Shazam і на стрімінгах треба дивитися не лише назву треку, а й ім’я виконавця, інакше легко зберегти «не ту» обкладинку в плейлист.
Пісня Івана Пустового ближча до сценарію свята. Там є речитатив про родину й гостину, куплети-інструкція (натерти, вбити яйце, нагріти пательню) і приспів, який прямо виводить на фестиваль. Такі твори рідко збирають мільйони стрімів, зате їх зручно співати хором: структура прозора, рима очікувана, приспів повторює назву страви, доки зал не підхопить.
Поруч лежить віршований пласт. Бувальщина Тетяни Чорновіл про бабу, п’ятьох онуків і «майже відровий баняк» картоплі показує той самий сюжет без мікрофона: гарячі млинці печуть язик, тож їх виносять надвір охолонути — і миска миттєво порожніє. Пісня й вірш тут годують одне одного.
Коростень: місто, де пісня про деруни — окремий конкурс
Якщо сучасні сингли живуть на стрімінгах, то самодіяльна пісенна традиція має фізичну адресу. З 2008 року в Коростені на Житомирщині проводять Фестиваль дерунів. Автор ідеї — Валерій Нечипоренко, перший захід відбувся 28 вересня 2008-го. Звичайний час — друга субота вересня, місце — парк «Древлянський». У програмі з самого початку були не лише сковорідки, а й конкурси на найкращу пісню, вірш, анекдот і комічну історію про деруни.
19 вересня 2009 року, уже на другому фестивалі, біля входу до парку відкрили гранітний пам’ятник деруну роботи Володимира Козиренка. Композицію поставили коштом громади. Відтоді алея від пам’ятника стала природною сценою: тут фотографуються, тут дегустують, тут інколи й співають.
Масштаби ранніх років були майже казкові. 2008-го спекли дерун вагою 118 кг, 2010-го — 140 кг; обидва потрапили до Книги рекордів України. Повномасштабна війна змінила формат. 16-й фестиваль у вересні 2025-го пройшов як благодійний ярмарок «Деруни. Донати. Дрони» без великої розважальної програми: волонтерські локації, донати на ЗСУ, обмежений час і простір. На 2026 рік громада знову анонсувала другу суботу вересня в тому ж парку — уже як 17-й фестиваль під тим самим благодійним гаслом.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли людина шукала «офіційний гімн фестивалю» і розчаровувалась, не знайшовши одного затвердженого тексту. Його немає. Фестиваль збирає багато малих пісень, а не коронує одну. Саме ця множинність і є місцевою традицією: перемагає не «правильний» куплет, а той, який зал готовий повторити між дегустаціями.
Поширені помилки слухачів і пошуковиків
Більшість непорозумінь навколо пісень деруни виростає не з музики, а з мови. Слово «пісні» тут одночасно означає «пісні про деруни» і «пісні деруни» як пісну, безяєчну страву. Пошук це не розрізняє.
- Вважати, що існує одна народна пісня «Деруни». Фольклорної «канонічної» мелодії з цим заголовком, яку співали б в усіх областях однаково, немає. Є авторські треки й фестивальна самодіяльність.
- Копіювати повний текст із першої-ліпшої сторінки «слова пісні». У мережі гуляють обрізані, змішані й неправильно підписані варіанти. Короленко плутають із Тьотею Сонею, Пустового — з народним твором. Для публічного виконання потрібен конкретний авторський запис, а не «збірний» куплет.
- Співати жартівливий трек «Солідних людей» на дитячому святі без правки контексту. Двозначності «дерти» й «жарити» для дорослої кухні смішні, для шкільної сцени — зайві. Лірична версія Короленко або куплет Пустового тут безпечніші.
- Шукати мінусовку й отримувати рецепт без яєць. Якщо потрібна фонограма, додавайте прізвище виконавця: «Солідні люди Деруни мінус», «Короленко Деруни караоке». Інакше алгоритм годуватиме пісною картоплею.
- Приймати вірш за пісню. Вірш-рецепт можна прочитати під акордеон, але це інший жанр. Ритм рядка не завжди лягає на куплетну сітку.
Ці помилки не «ганьба для новачка». Вони наслідок того, що одна страва одночасно годує пост, фестиваль, стендап і лірику. Мова просто не встигла розвести значення по різних шухлядах.
Як слухати початківцю і як розбирати трек досвідченому
Початківцю досить трьох кроків. Спочатку оберіть настрій: хочете посміятися — ставте «Солідних людей»; хочете тепла — Короленко або Тьотю Соню; хочете застільний приспів — Пустового. Потім збережіть трек у плейлист разом із ім’ям виконавця. Нарешті прочитайте короткий опис сюжету, а не одразу «повний текст» із сумнівного сайту: так вухо встигне зачепитися за живий запис, а не за криву розшифровку.
Досвідченому слухачеві цікавіше розібрати, як їжа стає формою. Зверніть увагу, де саме в куплеті з’являється тіло рецепту — тертка, яйце, олія, сметана. У жартівливому треку рецепт є приводом для сцени «двох чоловіків на кухні». У ліричному — доказом «простоти, яка всіх рівняє». У фестивальному — інструкцією, яку можна співати, одночасно смажачи. Це різні драматургії однієї пательні.
Окремо варто послухати тишу між рядками. У дуеті Вихованця пауза після «почали дерти в дві руки» працює як удар по сковороді. У Короленко довгі переліки професій тримають ритм, наче ложка викладає тісто порціями. Такі деталі не видно в текстовому файлі, їх чути лише в записі.
Якщо трек після другого прослуховування хочеться не «розібрати гармоніями», а поставити картоплю на тертку — пісня зробила свою роботу. Деруни в музиці завжди тягнуть назад на кухню.
Практичний сусідній запит, який виникає одразу: що ставити «на закуску» після цих треків. Логічно лягають інші застільні й іронічні українські дуети, гастрономічні номери з фестивальних збірок і навіть кулінарні вірші, прочитані вголос. Не логічно — патріотичні марші «про річку з схожою назвою»: «Марш на Дрину» — сербський військовий твір 1915 року, до картоплі він стосунку не має, хоч пошук іноді викидає його через співзвучність.
Коли можна співати самому, а коли потрібен фахівець
Домашній стіл, корпоратив «для своїх», шкільний ярмарок із ліричним куплетом — тут можна обійтися мінусовкою, одним куплетом і приспівом. Голос не мусить бути академічним: ці пісні живуть від інтонації, а не від вокалізу.
Фахівець потрібен у трьох випадках. Перший — публічний концерт або фестивальна сцена, де треба розписати партії на два голоси, як у «Солідних людей», і не «з’їхати» з гармонії в приспіві. Другий — відео для мережі: жартівливий текст легко прочитати як двозначний, і режисер чи продюсер допомагає втримати тон «кухня», а не «дешевий натяк». Третій — запис власної пісні на конкурс у Коростені: тут уже питання не вокалу, а драматургії. Журі фестивалю роками слухає десятки куплетів про сметану; виграє той, хто знаходить новий кут — війну і донат, дитячу тертку, діалектну назву, тишу після вимкненої плити.
Початківець часто боїться «не потрапити в народний стиль». Страх зайвий. Жоден із хітів 2024–2025 років не маскується під старовинну пісню. Вони чесно сучасні. Народність тут у предметі, не в ладах.
Питання, які справді вводять у пошук
Чи є офіційний текст пісні «Деруни»?
Ні. Є кілька авторських текстів з різними прізвищами на обкладинці. «Офіційним» можна вважати лише той запис, який ви реально ставите: сингл «Солідних людей», сингл Короленко, версію Тьоті Соні або твір Пустового. Змішувати рядки з різних пісень в один «народний» варіант — шлях до плутанини й до претензій авторів.
Чому замість пісні випадає рецепт без яєць?
Бо «пісні деруни» — усталена назва пісної страви. У Великий піст і на Благовіщення люди шукають млинці без яйця, молока й сметани. Алгоритм чесно віддає кулінарні сторінки. Щоб вийти на музику, додайте слово «текст», «слухати», прізвище виконавця або «Солідні люди».
Хто написав найпомітніший трек 2025 року?
Жартівливу «Деруни» написав Юрій Вихованець. Виконує дует «Солідні люди» разом із Віктором Абрам’юком. Реліз — 11 липня 2025 року. Це друга пісня проєкту після «Колєґи».
Чи можна ставити ці пісні на фестивалі дерунів?
Можна як фон і як номер, якщо маєте ліцензійний запис або власне виконання. Окремий конкурс фестивалю приймає нові авторські пісні про страву. Хіт зі стрімінгу не замінює заявку на конкурс, але добре гріє алею біля пам’ятника.
Де шукати мінусовку?
Для ліричної лінії в мережі вже з’являлися окремі мінуси з позначкою «бек». Для дуету 2025 року надійніше писати виконавцю чи лейблу, ніж качати безіменний файл. Якість саморобних караоке часто «з’їдає» саме ті паузи, на яких тримається жар.
Чек-лист перед тим, як додати трек у плейлист чи на сцену
- Перевірили виконавця, не лише назву: Короленко, Тьотя Соня, Солідні люди й Пустовий — це різні пісні.
- Зрозуміли тон: лірика, застілля чи дорослий жарт. Від цього залежить, чи піде номер дітям.
- Не зклеїли куплети з двох авторів «для повного тексту».
- Якщо потрібна саме страва, а не музика, шукайте «пісні деруни без яєць» — і не дивуйтеся відсутності приспіву.
- Для Коростеня подивилися актуальний формат року: з 2022-го свято часто благодійне, без великої концертної програми.
- Після прослуховування є план на вечір: або тертка й цибуля, або наступний трек того ж виконавця, а не випадковий марш із схожим коренем у назві.
Пісні деруни тримаються на тій самій істині, що й самі млинці: їх не вигадаєш «з нічого», їх роблять руками. Хтось пише куплет у машині дорогою до театру. Хтось натирає відро картоплі онукам. Хтось у другу суботу вересня несе сковорідку до парку, щоб зібрати донат. Мелодії різні, пательня одна. І поки вона шкварчить, приспів ще матиме куди рости.
