Сергій Васильович Атанасов — український підприємець, який у найскладніші роки становлення незалежної України зумів перетворити сімейну торговельну ініціативу на один із провідних світових виробників безшовних нержавіючих труб. Його ім’я нерозривно пов’язане з компанією «ЮВІС» і міжнародним холдингом Centravis, що досі працює в Нікополі й постачає продукцію для автомобільної, хімічної та енергетичної галузей десятків країн.
Народившись у родині металургів, він поєднав інженерну освіту з підприємницьким чуттям і вивів нікопольську трубну традицію на глобальний рівень. Його шлях — це історія про те, як у хаосі 1990-х років можна було не лише зберегти виробництво, а й створити бренд, який сьогодні знають у Європі, Азії та Америці.
Дитинство в тіні заводських труб і перші кроки в металургії
Сергій Атанасов з’явився на світ 3 червня 1961 року в Нікополі — місті, де майже все життя оберталося навколо Південнотрубного заводу. Батьки працювали на цьому гігантському підприємстві, і атмосфера цехів, запах розпеченого металу та розмови про прокат формували його змалку. У п’ятнадцять років сім’я переїхала до Дніпропетровська, але зв’язок із трубною промисловістю не перервався.
Після школи він вступив на технологічний факультет Дніпропетровського металургійного інституту. У 1984 році отримав диплом за спеціальністю, пов’язаною з металознавством обладнання та технологією термічної обробки металів. Це була класична радянська інженерна освіта — глибока, практична, орієнтована на великі комбінати. Молодий фахівець чудово розумів, як влаштовані процеси всередині заводу, але ще не здогадувався, що зовсім скоро йому доведеться будувати бізнес майже з нуля.
У ті роки мало хто міг передбачити, наскільки різко зміниться економіка. Проте саме знання технологій і розуміння ринку нержавіючих труб стали фундаментом, на якому згодом виріс сімейний бізнес.
1991 рік: народження «ЮВІС» у самому серці економічної бурі
Коли Радянський Союз розпадався, багато хто звик чекати вказівок зверху. Сергій Атанасов вирішив діяти інакше. Разом із батьком Василем і братом Юрієм він ініціював створення виробничо-комерційного підприємства «ЮВІС». Назва складалася з перших літер імен членів родини — Василя, Юрія, Сергія та Ірини. Компанія з’явилася у квітні 1991 року, і Сергій очолив її від самого початку.
Перші роки були надзвичайно важкими. Старі господарські зв’язки руйнувалися, гроші знецінювалися, а постачання сировини й збут продукції перетворювалися на щоденну головоломку. «ЮВІС» почав із торгівлі продукцією Нікопольського Південнотрубного заводу — зокрема безшовними нержавіючими трубами. Завдяки наполегливості й здатності знаходити партнерів як у країнах СНД, так і на Заході, компанія швидко стала одним із найуспішніших трейдерів у цьому сегменті на всьому пострадянському просторі.
За моїм досвідом спостереження за подібними сімейними історіями в українській промисловості, саме ті, хто вмів поєднувати технічні знання з комерційною гнучкістю, виживали й росли. Сергій Атанасов належав саме до таких людей. Він не просто продавав труби — він будував довгострокові відносини з клієнтами, розуміючи їхні потреби краще за багатьох конкурентів.
Від торгівлі до власного виробництва: приватизація цехів і поява НЗНТ
Торгівля давала прибуток, але справжня сила лежала у власному виробництві. На початку 2000-х років «ЮВІС» взяв участь у приватизації двох ключових цехів колишнього Нікопольського Південнотрубного заводу — гарячого пресування та холодного волочіння. Так народився Нікопольський завод нержавіючих труб (НЗНТ).
Це був не просто юридичний крок. Треба було відновити обладнання, зберегти кадри, налагодити якість під нові, уже ринкові стандарти. Сергій Атанасов разом із родиною інвестував у модернізацію й одночасно розвивав торговельну мережу. Саме поєднання виробництва та продажів дозволило підприємству швидко вийти за межі пострадянського ринку.
У 2007 році на базі НЗНТ і торговельних структур «ЮВІС» був створений міжнародний холдинг Centravis. Офіційна презентація бренду відбулася 6 листопада 2007 року на виставці Stainless Steel World у Маастрихті. З цього моменту українська компанія заявила про себе як про серйозного гравця світового ринку безшовних нержавіючих труб.
Стиль лідерства та особисті якості, які пам’ятають досі
Колеги та партнери згадували Сергія Атанасова як людину, яка поєднувала жорстку вимогливість до результату з умінням підтримувати команду. Він був членом Міжнародної трубної асоціації, добре розумів глобальні тенденції й умів адаптувати нікопольське виробництво до вимог європейських і американських клієнтів.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли сімейний бізнес у металургії розвалювався саме через відсутність чіткого розподілу ролей між поколіннями. У родині Атанасових цього вдалося уникнути. Сергій очолював комерційний і стратегічний напрямок, брат Юрій зосереджувався на виробництві та управлінні, а батько Василь залишався носієм глибоких технологічних знань. Така синергія дозволила компанії не лише вистояти кризу 2008–2009 років, а й продовжити модернізацію.
Інвестиції в обладнання від німецьких виробників SMS Meer та IAS перевищили 130 мільйонів доларів. Це дало можливість Centravis увійти до десятки найбільших світових виробників безшовних нержавіючих труб і зайняти сильні позиції в Європі та СНД.
Спадщина, яка продовжує працювати навіть під обстрілами
17 травня 2013 року, за два тижні до свого 52-річчя, Сергій Васильович Атанасов пішов із життя після тривалої хвороби. На той момент він залишався беззмінним головою ради директорів «ЮВІС», акціонером і членом ради директорів Centravis.
Після його смерті компанія не зупинилася. Керівництво перейшло до брата Юрія Атанасова, який і сьогодні є генеральним директором. У родині з’явилося вже третє покоління — зокрема Артем Атанасов, який займається продажами. Компанія продовжує працювати в Нікополі, попри те, що місто регулярно перебуває під обстрілами. Продукція Centravis іде до BMW, Volkswagen, Samsung, ExxonMobil і навіть виконувала спеціальні замовлення для SpaceX.
У 2014 році в Національній металургійній академії України була заснована стипендія імені Сергія Васильовича Атанасова для студентів кафедри термічної обробки металів. Це один із тих жестів, які показують, наскільки глибоко його постать укорінена в професійній спільноті.
Поширені питання про Сергія Атанасова та його справу
Хто саме заснував «ЮВІС»?
Ініціатором створення став Сергій Атанасов у 1991 році. Разом із ним у бізнес увійшли батько Василь і брат Юрій. Назва компанії відображає імена всіх членів родини, включно з матір’ю Іриною.
Чим Centravis відрізняється від багатьох інших українських металургійних підприємств?
Компанія з самого початку орієнтувалася на високоякісні безшовні нержавіючі труби для вимогливих ринків Заходу, а не лише на масовий прокат. Це дозволило вибудувати довгострокові контракти з автовиробниками та хімічними концернами.
Чи працює підприємство сьогодні?
Так. Попри війну і близькість фронту, Centravis продовжує виробництво в Нікополі та має додаткові можливості в інших регіонах. Географія поставок охоплює близько 70 країн.
Який внесок Сергія Атанасова вважають ключовим?
Він першим побачив можливості комерціалізації нікопольської трубної продукції на відкритому ринку й вибудував торговельну мережу, яка згодом стала основою для створення повноцінного міжнародного холдингу.
Що дає ця історія сьогоднішнім підприємцям
Шлях Сергія Атанасова показує кілька важливих речей. По-перше, глибоке розуміння технології залишається конкурентною перевагою навіть тоді, коли ринок диктують маркетинг і логістика. По-друге, сімейний бізнес може бути стійким, якщо ролі чітко розподілені й кожне покоління приносить щось нове. По-третє, орієнтація на якість і довгострокові відносини з клієнтами дозволяє переживати кризи, які знищують тих, хто працює лише на короткостроковий прибуток.
Сьогодні, коли українська промисловість знову проходить через надзвичайні випробування, приклад Centravis і постать Сергія Атанасова нагадують: навіть у найскладніших умовах можна будувати компанії, які працюють на світовому рівні. Нікопольські труби продовжують їхати за кордон, а ім’я людини, яка стояла біля витоків цього успіху, залишається частиною історії української металургії.
