Вересень 2025 року в Бостонському університеті зібрав не лише вчених у строгих костюмах, а й справжнє свято абсурду й допитливості. На сцену виходили дослідники, які розфарбовували корів у зеброві смуги, вивчали, як алкоголь впливає на польоти кажанів, і навіть розбирали фізику ідеального соусу для пасти. Церемонія вручення Шнобелівської премії вже 35-й рік поспіль нагадує: наука — це не тільки гранти й лабораторії, а й простір для несподіваних питань, сміху та глибоких висновків.
Шнобелівська премія, або Ігнобелівська премія (Ig Nobel Prize), — це сатирична нагорода, яку присуджують за досягнення, що «спочатку змушують людей сміятися, а потім — замислюватися». Вона не конкурує з Нобелівською премією, а доповнює її, показуючи іншу грань наукового пошуку: ту, де креативність і гумор стають інструментами пізнання світу. Заснована 1991 року Марком Абрагамсом у журналі Annals of Improbable Research, премія швидко стала улюбленицею тих, хто втомився від надмірної серйозності академічного світу.
За три з половиною десятиліть Шнобелівська премія встигла нагородити сотні дослідників з десятків країн. Деякі роботи здаються на перший погляд марними, проте саме вони часто відкривають несподівані закономірності природи, поведінки тварин чи навіть кулінарних процесів. Премія підкреслює: іноді найважливіші відкриття народжуються з простих, майже дитячих запитань.
Як усе починалося: від жарту до щорічної традиції
Марк Абрагамс, редактор журналу, який спеціалізувався на «неповторюваних результатах», вирішив у 1991 році влаштувати пародійну церемонію. Перші нагороди вручали за вигадані або свідомо абсурдні «досягнення» — наприклад, за відкриття «адміністратіуму», елемента, що поглинає час і ресурси. Згодом формат змінився: почали відзначати реальні дослідження з несподіваним або гумористичним забарвленням.
Церемонія швидко переросла з невеликого заходу в Массачусетському технологічному інституті у велике театральне дійство. З 1995 року її проводили в Sanders Theatre Гарвардського університету, а 2025-го — у Бостонському університеті. Нобелівські лауреати особисто вручають призи, а атмосфера нагадує суміш наукової конференції, цирку та шкільної вистави.
У 2026 році традиція зробить новий поворот: церемонію вперше проведуть не в США, а в Цюриху, Швейцарія. Організатори пояснили рішення турботою про безпеку міжнародних гостей та складнощами з візами. Майбутні церемонії планують чергувати між європейськими містами.
Церемонія: паперові літачки, «Міс Світі Пу» та 10 трильйонів зімбабвійських доларів
Те, що відбувається на сцені під час вручення Шнобелівської премії, не схоже ні на одну іншу наукову подію. Гості кидають паперові літачки на сцену — традиція, яку десятиліттями підтримував «Хранитель мітли» професор Рой Глаубер. Після його смерті в 2018 році естафету підхопили інші.
Переможці мають лише 60 секунд на промову. Якщо хтось затягує, на сцену виходить восьмирічна дівчинка на прізвисько Міс Світі Пу і чітко вимовляє: «Please stop. I’m bored» («Будь ласка, припиніть. Мені нудно»). Це один із найулюбленіших моментів вечора.
Призи включають 10 трильйонів зімбабвійських доларів часів гіперінфляції — банкнота виглядає солідно, але коштує копійки. До неї додають дешеві трофеї та дипломи. Деякі лауреати отримують запрошення на побачення з справжнім Нобелівським лауреатом — окремий жартівливий конкурс для публіки.
Як обирають лауреатів: тисячі номінацій і щирий сміх журі
Щороку надходить понад 9000 номінацій. Рада губернаторів премії, до якої входять науковці, журналісти та просто ентузіасти, відбирає десять робіт. Дослідників попередньо запитують, чи готові вони прийняти нагороду — майже ніхто не відмовляється.
Категорії змінюються, але зазвичай включають фізику, хімію, медицину, біологію, психологію, мир, літературу, економіку, інженерію та іноді спеціальні напрями — авіацію, педіатрію чи харчування. Головний критерій — поєднання сміху й думки. Робота має бути реальною, опублікованою та здатною викликати посмішку, а потім — серйозне обговорення.
Лауреати 2025 року: корови-зебра, соус для пасти та п’яні кажани
2025 рік подарував особливо яскраву добірку. Ось найяскравіші приклади, які показують, наскільки різноманітною може бути «смішна» наука.
Біологія дісталася японській команді на чолі з Томокі Кодзімою. Дослідники розфарбували японських чорних корів у чорно-білі смуги, як у зебри. Виявилося, що мухи значно рідше кусають таких тварин. Робота не лише розсмішила, а й підказала екологічний спосіб зменшити використання пестицидів у тваринництві.
Фізику отримали італійські вчені за вивчення фазової поведінки соусу чечо е пепе. Вони розібрали, чому соус іноді комкується, і запропонували науково обґрунтований рецепт ідеальної кремової текстури. Для італійців це не просто жарт — це питання національної гордості та кулінарної точності.
Авіаційну премію вручили за дослідження впливу алкоголю на польоти єгипетських фруктових кажанів. Тварини після «дози» літали повільніше, а їхня ехолокація ставала менш точною — приблизно як мова п’яної людини. Робота проливає світло на те, як речовини впливають на орієнтацію тварин у просторі.
Хімію заслужили за експерименти з тефлоном як наповнювачем їжі для підвищення ситості без додаткових калорій. Ідея звучить абсурдно, але змушує замислитися про матеріали, які ми могли б використовувати в харчовій промисловості.
Психологію отримали Марцін Зайонковскі та Жиль Жигнак за вивчення того, як повідомлення людині про її високий інтелект впливає на рівень нарцисизму. Навіть короткий комплімент може тимчасово посилити відчуття унікальності.
Премію миру вручили за доказ того, що невелика кількість алкоголю іноді покращує здатність говорити іноземною мовою — класичний «голландський кураж» отримав наукове підтвердження.
Інженерну премію дістали індійські дослідники, які аналізували, як неприємний запах взуття впливає на сприйняття звичайної підставки для взуття. Робота поєднує інженерію, психологію та дизайн.
Харчування відзначили за спостереження за райдужними ящірками в Того, які охоче їдять піцу на курорті. Дослідження показує, наскільки гнучкою може бути харчова стратегія тварин в урбанізованому середовищі.
Педіатрію отримали за вивчення впливу часнику в раціоні матері-годувальниці на смак грудного молока та поведінку немовляти. Виявилося, що діти реагують на зміни запаху та смаку молока.
Літературну премію посмертно вручили доктору Вільяму Біну за 35-річні щоденні записи про зростання одного нігтя. Це один із найдовших персональних наукових експериментів в історії.
| Категорія | Лауреати | За що нагороджено |
|---|---|---|
| Біологія | Томокі Кодзіма та команда (Японія) | Розфарбовування корів у зеброві смуги для захисту від мух |
| Фізика | Джакомо Бартолуччі та команда (Італія) | Фізика соусу чечо е пепе та уникнення комкування |
| Авіація | Франсіско Санчес та команда | Вплив алкоголю на політ і ехолокацію кажанів |
Дані про лауреатів 2025 року — з офіційного сайту improbable.com та наукових публікацій.
Український слід у шнобелівській історії
У 2020 році Шнобелівську премію з фізики отримали українські вчені Іван Максимов та Андрій Потоцький, які працюють в Австралії. Вони досліджували, як тіла живих дощових черв’яків реагують на високочастотні вібрації. Виявилося, що в тілі черв’яків утворюються стійкі нелінійні хвилі, схожі на хвилі Фарадея у рідинах. Робота не лише розсмішила журі, а й відкрила нові можливості для вивчення біологічних систем під впливом механічних коливань.
Ще один яскравий приклад — Андрій Гейм, науковець українського походження. 2000 року він отримав Шнобелівську премію за левітацію жаби за допомогою магнітного поля. Через десять років той самий Гейм став лауреатом справжньої Нобелівської премії з фізики за створення графену. Він — єдина людина, яка отримала обидві нагороди.
Коли смішне стає корисним: реальні наслідки досліджень
Багато шнобелівських робіт дали несподівані практичні результати. Дослідження 2006 року про те, що малярійні комарі приваблює запах лімбургерського сиру та людських ніг, лягло в основу створення приманок для комарів у Африці. Діамагнітна левітація жаби Гейма надихнула ідеї мікрогравітаційних експериментів.
Шнобелівська премія виконує важливу місію популяризації науки. Вона показує, що дослідник — це не обов’язково людина в білому халаті з серйозним обличчям, а допитливий мислитель, який не боїться дивних запитань. Для багатьох молодих учених нагорода стає джерелом натхнення та підтвердженням, що креативність цінується навіть у строгому науковому світі.
Цікаві факти про шнобелівську премію
- Премію вручають уже понад 35 років, і майже всі лауреати з радістю її приймають — відмови трапляються вкрай рідко.
- Єдина людина, яка отримала і Шнобелівську, і справжню Нобелівську премію, — Андрій Гейм (фізика жаби 2000 року та графен 2010 року).
- Традиція паперових літачків на церемонії триває десятиліттями; «Хранитель мітли» підмітає сцену після кожного кидка.
- Міс Світі Пу — восьмирічна дівчинка, яка перериває надто довгі промови фразою «Please stop. I’m bored».
- Призовий фонд — 10 трильйонів зімбабвійських доларів часів гіперінфляції, що на практиці майже нічого не варте.
- Деякі роботи, відзначені премією, згодом лягли в основу реальних технологій — наприклад, приманки для комарів на основі запаху сиру.
- У 2026 році церемонія вперше відбудеться в Європі — у Цюриху, Швейцарія.
Чому шнобелівська премія залишається актуальною в 2026 році
У світі, де наука часто асоціюється з грантами, публікаціями в престижних журналах і жорсткою конкуренцією, Шнобелівська премія нагадує про іншу сторону — про радість відкриття, гумор і людяність. Вона не знецінює серйозні дослідження, а показує, що навіть найдивніші запитання можуть привести до важливих висновків.
Переїзд церемонії до Європи у 2026 році — не просто логістичне рішення. Це сигнал, що наука не має кордонів і що гумор та креативність здатні долати політичні бар’єри. Для українських учених, які вже мають у своєму активі шнобелівські нагороди, це ще одне підтвердження: їхні ідеї помічають і цінують далеко за межами країни.
Шнобелівська премія продовжує жити своїм життям — трохи божевільним, трохи філософським і завжди чесним щодо того, як насправді виглядає науковий пошук. Вона нагадує: іноді найглибші думки народжуються саме тоді, коли ми дозволяємо собі посміятися.
