Олег Свинарчук, який з 2014 року офіційно носить прізвище Гладковський, – це не просто прізвище з Житомирщини. Воно перетворилося на потужний мем і маркер цілої епохи в українській оборонній промисловості, коли бізнес-інтереси переплелися з державними посадами так щільно, що розібрати нитки майже неможливо. Людина, яка керувала однією з найбільших автомобільних корпорацій країни, а потім отримала ключовий контроль над військово-технічним співробітництвом, опинилася в центрі розслідувань про сотні мільйонів гривень, які могли витекти з держбюджету саме тоді, коли армія потребувала кожної гривні.
Сьогодні, коли мова заходить про Свинарчука, більшість українців згадують не автобуси «Богдан» і не програми розвитку ОПК, а скандальні закупівлі вантажівок за завищеними цінами, контрабандні запчастини та сімейний бізнес, що розгорнувся на тлі війни. Його історія – це класичний приклад того, як близькість до влади може перетворити звичайного інженера-транспортника на фігуру, яку згадують у контексті мільярдних втрат для держави. І навіть після зміни прізвища тінь «Свинарчуків» продовжує переслідувати і батька, і сина.
У цій статті ми розберемо шлях Олега Володимировича від маленького Чуднова до кабінету першого заступника секретаря РНБО, розкладемо по поличках ключові бізнес-проекти, політичні призначення та найгучніші скандали. Бо розуміння таких історій допомагає бачити, як саме працюють механізми впливу в українській політиці та економіці.
Ранні роки та шлях до великого бізнесу
Народився Олег Володимирович 5 лютого 1970 року в Чуднові Житомирської області – типовому районному центрі радянської України. Дитинство і юність пройшли в атмосфері, де технічна освіта вважалася надійним квитком у життя. У 1994 році він закінчив Київський автодорожній інститут (сьогодні – Національний транспортний університет) за спеціальністю інженер з організації перевезень і управління автомобільним транспортом. Саме цей фах став фундаментом для майбутньої кар’єри в автопромі.
Вже з 1990 року Свинарчук занурюється в комерцію. Спочатку – невеликі комерційні структури, потім – посада директора Акціонерного товариства «Автотранссервіс» у 1994–1997 роках. Наступний вагомий крок – 1997 рік, коли він стає заступником генерального директора ЗАТ «Укрпромінвест». Саме тут починається його тісна співпраця з людьми, які згодом сформують потужний бізнес-альянс. Корпорація «Богдан» на той момент тільки набирала обертів, але вже мала амбіції стати лідером українського автопрому.
З 2005 року Олег Володимирович очолює наглядову раду «Богдан», а з 2012 по лютий 2015-го – обіймає посаду президента корпорації. Під його керівництвом компанія розширює виробництво: від легкових автомобілів і автобусів до спеціалізованої військової техніки. Заводи в Луцьку та Черкасах випускали продукцію, яка йшла як на цивільний ринок, так і на державні замовлення. Це був період, коли автопром України ще намагався конкурувати з імпортом і шукав ніші в оборонці.
Корпорація «Богдан» – від автобусів до військових вантажівок
«Богдан» – це не просто марка. Це ціла екосистема, яка поєднувала складальну лінію, постачальників комплектуючих і державні контракти. Корпорація виробляла тролейбуси, автобуси, легкові авто та вантажівки підвищеної прохідності. Саме моделі на базі МАЗ (Богдан 6317) стали центральним елементом пізніших звинувачень. Під час президентства Віктора Януковича і особливо після 2014 року «Богдан» активно претендував на частку ринку військової техніки.
Під керівництвом Свинарчука корпорація отримувала державні замовлення на ремонт і постачання техніки для ЗСУ. З одного боку – реальна робота: модернізація автопарку, локалізація виробництва. З іншого – саме тут, за версією слідства, виникли схеми завищення цін. Вантажівки збиралися на потужностях «Богдан», але комплектуючі нібито закуповувалися через посередників за штучно завищеними цінами. Різниця осідала в кишенях зацікавлених осіб.
Навіть після переходу на державну службу Олег Володимирович не втрачав зв’язку з бізнесом. У липні 2019 року він знову очолив «Богдан», і корпорація продовжила брати участь у тендерах. Однак уже тоді тінь скандалів почала впливати на репутацію. У 2025 році суд відкрив справу про банкрутство заводу «Богдан Моторс» – черговий удар по іміджу колись потужного гравця українського автопрому.
Політичний злет: від бізнесмена до першого заступника секретаря РНБО
2014 рік став переломним. Після Революції Гідності та приходу до влади Петра Порошенка Свинарчук отримує доступ до найвищих кабінетів. Спочатку – голова Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю. Потім, 17 лютого 2015 року, – перший заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України. Посада, яка фактично давала контроль над значною частиною оборонно-промислового комплексу.
Під його кураторством розроблялися державні програми розвитку ОПК, затверджувалися плани реформування, створювалися «дорожні карти» співпраці з НАТО. Він ініціював лібералізацію ринку зброї, що дозволяло імпортувати комплектуючі без участі спеціальних експортерів. Здавалося б, саме те, що потрібно країні в умовах війни на сході. Але саме на цих посадах, за даними НАБУ та САП, і розгорнулися схеми, які пізніше назвали «справою Свинарчуків».
Його звільнення 4 березня 2019 року стало наслідком масштабного суспільного тиску після журналістських розслідувань. Президент Порошенко спочатку призупинив повноваження, а потім підписав указ про звільнення. Офіційно – через політичну доцільність. Неофіційно – щоб зняти напругу перед виборами.
Сім’я Свинарчуків-Гладковських: бізнес по-родинному
Олег Володимирович одружений, виховує трьох синів. Дружина Юлія (до зміни прізвища – Ольга Авивовна Свинарчук) декларувала доходи від оренди елітної нерухомості в Києві. Син Ігор Гладковський (раніше – Свинарчук) став одним з головних фігурантів скандалу 2019 року. Саме його компанії, за даними Bihus.info, нібито отримували надприбутки від постачання запчастин для «Укроборонпрому».
Ігор навіть встиг попрацювати почесним консулом Сейшельських островів в Україні – статус, який давав певні дипломатичні привілеї. Другий син – Михайло, третій – Дмитро. Сім’я завжди трималася разом у бізнесі та політиці. Саме це родинне переплетення і стало основою для звинувачень у конфлікті інтересів.
Після скандалів родина почала активно продавати елітну нерухомість в Україні. У 2025 році на ринку з’явилися оголошення про продаж будинку та квартир, пов’язаних з Гладковськими. Це виглядало як спроба швидко позбутися активів на тлі судових перспектив.
Корупційні скандали, які сколихнули країну
Лютий 2019 року став точкою неповернення. Журналісти Bihus.info оприлюднили розслідування про схему вимивання сотень мільйонів гривень з оборонного бюджету. Запчастини для військової техніки нібито закуповувалися за завищеними в 2–3 рази цінами через фірми-прокладки, пов’язані з сином Олега – Ігорем. Сума, яка фігурувала в матеріалах, – близько 250 мільйонів гривень. Громадськість вибухнула. Національний корпус і «Національні дружини» влаштовували акції протесту під гаслом «Посадити Свинарчуків».
Схема працювала так: комплектуючі нібито завозилися з Росії чи закуповувалися на українських складах, перепродувалися через посередників і врешті опинялися в «Укроборонпромі» за космічними цінами. У розпал війни на Донбасі такі дії сприймалися як зрада. Саме цей скандал багато хто вважає одним з факторів, що похитнули рейтинг Петра Порошенка перед президентськими виборами 2019 року.
Окрема історія – закупівля вантажівок МАЗ-6317 (Богдан 6317) у 2017 році. За версією слідства, техніка купувалася без конкурсу, за завищеними цінами, через компанії, пов’язані з Гладковським. Збитки для держави НАБУ оцінює у 17,44 мільйона гривень. Саме ця справа стала основою для кримінального переслідування.
Хронологія ключових подій у справі Свинарчуків
| Рік | Подія |
|---|---|
| 2014 | Зміна прізвища Свинарчук на Гладковський |
| 2015 | Призначення першим заступником секретаря РНБО |
| 2019 (лютий) | Розслідування Bihus.info про схеми в Укроборонпромі |
| 2019 (жовтень) | Затримання НАБУ, застава 10,6 млн грн |
| 2022 | Застава звернена на користь ЗСУ, виїзд за кордон |
| 2024 (квітень) | Оголошення в розшук НАБУ |
| 2025 (травень) | Затримання в Іспанії |
Ця таблиця показує, як поступово справа набирала обертів і переходила з журналістських розслідувань у кримінальні провадження. Кожна подія додавала нових деталей до портрета людини, яка опинилася між бізнесом і державою.
Цікаві факти про Свинарчука
- Етимологія прізвища. «Свинарчук» буквально означає «син свинаря». У контексті оборонних схем це слово набуло гіркого гумору і стало мемом – «свинарник» часто згадували в соцмережах як синонім корупційного безладу.
- Портрет Путіна з гільз. У декларації не фігурував мистецький об’єкт – портрет Володимира Путіна, зроблений з гільз. Цей факт став одним з елементів звинувачень у недекларуванні майна.
- Почесний консул Сейшелів. І батько, і син встигли отримати дипломатичний статус почесних консулів Сейшельських островів – маленький острівний штрих до великої української історії.
- Вплив на вибори 2019. Скандал «Свинарчуків» став одним з каталізаторів падіння рейтингу Петра Порошенка. Гасло «Посадити Свинарчуків» лунало на мітингах по всій країні.
- Банкрутство «Богдан». У 2025 році завод корпорації визнано банкрутом – символічний фінал епохи, коли держава щедро фінансувала «свій» автопром.
Сучасний статус і перспективи справи
Після 2022 року Олег Гладковський практично перестав з’являтися в Україні. У квітні 2024-го його оголосили в розшук, а в травні 2025-го – затримали на території Іспанії. НАБУ та САП заявили, що йдеться саме про нього, і вирішується питання екстрадиції. Адвокати заперечували формальне затримання, але факт перебування в Іспанії підтвердили.
Справа про закупівлю вантажівок продовжує рухатися в судах. Звинувачення включають зловживання службовим становищем і завдання збитків державі на 17,44 мільйона гривень. Паралельно тривають процесуальні дії щодо інших епізодів. Родина активно продає активи в Україні, що виглядає як підготовка до можливих юридичних наслідків.
Історія Свинарчука-Гладковського продовжує розвиватися. Вона показує, як близькість до влади може стати як трампліном для бізнесу, так і причиною довгого падіння. Для просунутих читачів це урок про конфлікт інтересів, а для початківців – наочний приклад того, чому прозорість державних закупівель у сфері оборони важлива як ніколи.
Кожна нова деталь, що спливає в ЗМІ, додає барв до цієї історії. І поки триває судовий процес, прізвище Свинарчук залишається не просто прізвищем, а цілим символом епохи, коли державні гроші та приватні інтереси іноді плуталися надто сильно.
