БПЛА Оріон, відомий у російських документах як «Іноходець», — це середньовисотний ударно-розвідувальний безпілотник великої тривалості польоту класу MALE. Апарат масою близько тонни з прямим крилом і V-подібним хвостовим оперенням здатний вести цілодобову розвідку, передавати дані в реальному часі та завдавати точних ударів керованими боєприпасами на відстані до 250 км (з ретранслятором — до 300 км) протягом 24–30 годин.
Він створювався як російська відповідь на турецький Bayraktar TB2, але вийшов важчим, з більшим розмахом крил і орієнтацією на інтеграцію вітчизняних систем озброєння. У реальних конфліктах Оріон показав і сильні сторони — тривале патрулювання та можливість нести до 250 кг корисного навантаження, — і вразливості: висока вартість, обмежена серійність та чутливість до сучасних засобів протиповітряної оборони.
Розробка проекту стартувала 2011 року за замовленням Міноборони Росії під шифром «Іноходець». Головним виконавцем стала компанія «Кронштадт» (група АФК «Система»). Перший політ прототипу відбувся 2016 року на базі Льотно-дослідного інституту імені Громова. До 2019–2020 років апарат пройшов експериментальну військову експлуатацію, а перші серійні комплекси (по три БПЛА в кожному) надійшли до військ у 2020 році.
Паралельно велася робота над експортною версією Orion-E. У 2018–2021 роках дрони тестували в Сирії: за російськими заявами, один апарат виконав понад 30–40 вильотів, зокрема з нанесенням ударів керованими бомбами. Серійне виробництво розгортали на новому заводі в Дубні, але темпи залишалися невисокими — за різними оцінками, до середини 2020-х років зібрали близько 30–50 одиниць.
Конструкція Оріона продумана для тривалих місій на висотах 5–7,5 км. Фюзеляж видовжений, з асиметричним перерізом, виготовлений переважно з композитних матеріалів — це знижує масу та частково покращує радіолокаційну помітність. Пряме крило великого подовження з розмахом 16–16,3 м забезпечує високу аеродинамічну якість і економічність на крейсерських режимах. V-подібне хвостове оперення зменшує кількість поверхонь, спрощує конструкцію та знижує лобовий опір порівняно з класичним хвостом.
Прототипи оснащувалися австрійським поршневим двигуном Rotax 914 потужністю 115 к.с. з турбонаддувом та дволопатевим гвинтом Aerosila AV-115 діаметром 1,9 м. Для серійних машин розробили вітчизняний двигун APD-110/120 (або його модернізації) потужністю 110–140 к.с. — горизонтально-опозитний, адаптований до екстремальних температур. Процес імпортозаміщення затягнувся через санкції та технічні труднощі, що частково вплинуло на темпи виробництва.
Бортова апаратура включає оптико-електронну станцію масою близько 55 кг з тепловізійним і телевізійним каналами, лазерним далекоміром-цілевказівником та системою автосупроводження цілей. Можлива установка багатофункціональної РЛС MT-2 X-діапазону та модулів радіотехнічної розвідки. Система управління — електродистанційна з інерційно-супутниковою навігацією. Зв’язок підтримується через наземні ретранслятори або, за деякими даними, супутникові канали. Комплекс зазвичай включає 4–6 БПЛА, наземні станції керування, модулі запуску та обслуговування.
Корисне навантаження до 200–250 кг розміщується на чотирьох точках підвіски (або частково внутрішньо). Основні варіанти озброєння:
- Керовані авіабомби КАБ-20 (до 4–6 одиниць);
- КАБ-50 та УПАБ-50;
- Малорозмірні керовані ракети Х-50;
- Протитанкові ракети типу «Корнет» (9М133);
- Нові крилаті ракети S8000 «Бандероль» — інтеграція цієї системи стала однією з останніх модернізацій.
Наведення боєприпасів здійснюється за лазерним променем, телевізійним або тепловізійним каналом. Це дозволяє Оріону працювати як «мисливець» — довго висіти над районом, виявляти цілі та завдавати точкових ударів без залучення пілотованої авіації.
У Сирії апарат використовували переважно для розвідки та коригування вогню, з окремими епізодами застосування бомб. В Україні з 2022 року Оріони залучали для повітряної розвідки, патрулювання та ударів по наземних цілях, зокрема під час операцій на Курщині та Сумщині у 2024–2025 роках. За відкритими даними, російські сили заявляли про десятки успішних ударів, однак підтверджені втрати сягнули щонайменше дев’яти одиниць станом на середину 2025 року (за оцінками Oryx), а пізніше — ще більше.
Українські сили збивали Оріони зенітними ракетними комплексами (зокрема «Стріла-10»), переносними ЗРК та навіть спеціальними дронами-перехоплювачами. Один з найрезонансніших випадків — знищення апарату на висоті понад 5,5 км дроном-перехоплювачем СБУ у 2025 році. Вартість одного Оріона перевищує 5 мільйонів доларів, тоді як засоби його знищення часто в рази дешевші. У 2026 році українські удари по базах в окупованому Криму також зачепили інфраструктуру, пов’язану з експлуатацією цих дронів.
Порівняно з Bayraktar TB2 Оріон важчий (1000–1150 кг проти ~700 кг), має більший розмах крил і дещо вищу заявлену вантажність. Турецький дрон вирізняється масовістю виробництва, нижчою ціною та бойовим досвідом у багатьох конфліктах. Оріон, своєю чергою, орієнтований на інтеграцію російських боєприпасів і, за заявами розробників, кращу захищеність окремих систем. У реальності обидва апарати класу MALE виявилися вразливими перед сучасною ППО та дешевими перехоплювачами, що підштовхнуло Росію до масового використання дешевших FPV-дронів та «Ланцетів».
Цікаві факти про БПЛА Оріон
- Один Оріон коштує понад 5 мільйонів доларів — це робить його однією з найдорожчих «жирних» цілей у російському арсеналі безпілотників. Натомість українські дрони-перехоплювачі, які вже збивали ці апарати, оцінюються в кілька тисяч доларів.
- У 2025 році СБУ вперше в історії знищила Оріон саме дроном-перехоплювачем на висоті понад 5,5 км. Це стало символом нової ери протидії — коли дешевий перехоплювач перемагає дорогу MALE-платформу.
- Оріон став першим російським БПЛА, який інтегрував нову крилату ракету S8000 «Бандероль». Це розширило його ударні можливості, перетворивши розвідника на носія малорозмірних крилатих ракет.
- Незважаючи на гучну рекламу як «вбивці Bayraktar», серійне виробництво залишалося обмеженим. Росія зробила ставку на масові дешеві дрони, а Оріон залишився нішевою дорогою платформою.
- Прототипи літали на австрійських двигунах Rotax 914 — тих самих, що стоять на багатьох західних БПЛА. Серійні машини отримали російський APD-110/120, але процес імпортозаміщення виявився довшим і складнішим, ніж планувалося.
- У 2026 році експортні Orion-E вже надійшли до Ефіопії, а Алжир підтвердив їхнє бойове застосування під час навчань. Це перші реальні іноземні оператори апарату.
Сучасні тенденції у війні безпілотників показують: важкі MALE-платформи на кшталт Оріона ефективні лише за умови панування в повітрі або слабкої ППО противника. У насиченому середовищі з мобільними групами перехоплення, РЕБ та дешевими дронами-камікадзе їхня роль звужується до глибокої розвідки або ударів по тилах у специфічних умовах. Російські військові все частіше комбінують Оріони з масовими «Шахедами», «Ланцетами» та FPV, використовуючи дорогі апарати для високоточних завдань, а дешеві — для насичення.
Для початківців важливо розуміти: Оріон — це не «суперзброя», а складний технічний комплекс, чий успіх залежить від супроводу (ретранслятори, розвідка, захист від РЕБ) та правильного застосування. Для просунутих читачів цікаво простежити еволюцію: від імпортного двигуна та оптики до спроб повної локалізації та інтеграції нових ракет типу «Бандероль». Кожен втрачений апарат — це не лише фінансова втрата, а й витік технологій та компонентів, що ретельно документують українські розвідувальні органи.
У 2025–2026 роках ГУР МО України оприлюднило детальні схеми Оріона та перелік 43 підприємств, залучених до його виробництва. Це дозволяє точніше оцінювати вразливі місця ланцюжка постачань і ефективніше протидіяти. Попри всі модернізації, основні характеристики — радіус 250–300 км, тривалість до 30 годин, вантажність 200–250 кг — залишаються в межах класу MALE і не виводять апарат у категорію стратегічних HALE-платформ на кшталт Global Hawk чи enlarged Sirius.
Оріон продовжує служити російським силам у специфічних операціях, де потрібне тривале спостереження та можливість точкового удару без ризику для пілотів. Водночас досвід України демонструє, що навіть найдорожчі та технологічно складні дрони не гарантують переваги, якщо противник ефективно поєднує дешеві перехоплювачі, РЕБ та удари по базах. Цей баланс сил у повітрі змінюється швидко, і кожен новий епізод застосування чи втрати Оріона додає важливих даних для аналізу майбутніх конфліктів.
