У свіжих опитуваннях початку 2026 року Петро Порошенко стабільно потрапляє до четвірки лідерів президентських рейтингів із показниками від 5,7% до 10,9% серед тих, хто визначився з вибором. Його партія «Європейська солідарність» часто посідає друге-третє місце в парламентських рейтингах, набираючи 11–16% підтримки. Ці цифри відображають не просто суху статистику, а складну політичну реальність країни, де війна триває, а вибори відкладені через воєнний стан.
Підтримка Порошенка тримається на рівні, який не дозволяє говорити про стрімке падіння чи стрімке зростання. Вона демонструє наявність стійкого ядра виборців, які цінують його досвід державного керівництва, послідовну проєвропейську позицію та практичні кроки на підтримку армії. Водночас рейтинг не досягає показників військових лідерів — Валерія Залужного чи Кирила Буданова, — які асоціюються з поточними оборонними зусиллями.
Від тріумфу 2014 року до випробувань президентства
У травні 2014 року Петро Порошенко переміг у першому турі президентських виборів, набравши 54,7% голосів. Країна виходила з Революції Гідності, на сході вже горіла війна, а суспільство шукало сильного лідера, здатного об’єднати регіони та модернізувати державу. Його перемога виглядала логічною: бізнесмен, який будував одну з найбільших кондитерських корпорацій Європи, мав репутацію людини дії, а не лише слів.
Протягом президентства рейтинг почав поступово знижуватися. Уже в 2015–2016 роках опитування Центру Разумкова та КМІС фіксували падіння до 15–20%. Причини були різними: повільне просування реформ, сприйняття частини суспільства, що боротьба з корупцією буксує, критика мінських угод та економічні труднощі. До 2018 року підтримка в деяких опитуваннях опускалася нижче 15%. Вибори 2019 року стали точкою найбільшого падіння — у другому турі Порошенко набрав близько 24% проти 73% у Володимира Зеленського.
Після програшу рейтинг не обвалився до нуля. Багато хто з колишніх прихильників зберіг лояльність, вважаючи Порошенка символом проєвропейського курсу та державницької позиції. У 2021 — на початку 2022 року він знову піднявся до 16–22% у гіпотетичних президентських рейтингах, часто посідаючи друге місце після чинного президента.
Повномасштабна війна та новий контекст рейтингів
Після 24 лютого 2022 року ситуація кардинально змінилася. Національна єдність і довіра зосередилися навколо інституту президента та військового керівництва. Рейтинги всіх цивільних політиків, включно з Порошенком, зазнали корекції. У перші місяці повномасштабного вторгнення його підтримка опустилася до 3–6%. Це був період, коли суспільство віддавало перевагу тим, хто безпосередньо асоціювався з обороною — генералам, волонтерам, новим обличчям.
З 2023 року показники стабілізувалися в діапазоні 4–10%. Опитування SOCIS у березні 2026 року зафіксувало 7,4% серед тих, хто визначився (29,3% — Зеленський, 25% — Залужний, 13,7% — Буданов). Active Group у лютому 2026 року показала 10,9%. Інші дослідження — Info Sapiens, Ipsos — коливаються в межах 4,3–9%. Така варіативність пояснюється різницею методологій: одні опитують усіх респондентів, інші — лише тих, хто планує голосувати і вже визначився.
Важливо розуміти різницю між особистим рейтингом Порошенка та рейтингом його партії. «Європейська солідарність» часто набирає більше, ніж сам лідер, бо за партію голосують і ті, хто підтримує проєвропейський вектор загалом, але не обов’язково персонально Порошенка.
Що формує поточний рівень підтримки
На рейтинг впливає кілька взаємопов’язаних факторів. Перший — політичний досвід. Порошенко — єдиний з нинішніх активних політиків, хто очолював державу під час гібридної війни 2014–2022 років, запускав реформу армії, домагався безвізового режиму з ЄС та асоціації. Для частини виборців це вагомий аргумент: людина, яка вже проходила через кризи.
Другий фактор — послідовність зовнішньополітичного курсу. Навіть у період опозиції Порошенко не відходив від проєвропейської та проатлантичної риторики. У 2025–2026 роках він публічно наголошує на необхідності всеосяжного припинення вогню через мову сили та єдність суспільства. Це резонує з тими, хто вважає, що мир можливий лише за умови сильної позиції України.
Третій — практична діяльність. Партія та особисто Порошенко регулярно заявляють про допомогу армії, гуманітарні проєкти, підтримку родин військових. Це створює образ політика, який не лише критикує, а й робить конкретні кроки.
З іншого боку, стримують зростання кілька обставин. Частина суспільства досі асоціює Порошенка з «старими елітами» та періодом до 2019 року, коли рівень довіри до інститутів був низьким. Війна вивела на перший план фігури, пов’язані з поточними оборонними успіхами — Залужного, Буданова. Їхні рейтинги вищі саме тому, що вони уособлюють «новий тип» лідерства в умовах екзистенційної загрози.
Ще один нюанс — регіональний та віковий розподіл. Традиційно сильніші позиції Порошенка на заході та в центрі, серед старшого покоління та людей з вищою освітою. На сході та півдні підтримка помітно нижча. Це класична картина для українських політиків проєвропейського спрямування останніх десятиліть.
Порівняння з іншими політичними фігурами
У таблиці нижче зібрано дані кількох репрезентативних опитувань 2025–2026 років (серед тих, хто визначився з вибором або планує голосувати):
| Опитування / Дата | Порошенко | Зеленський | Залужний | Буданов |
|---|---|---|---|---|
| SOCIS, березень 2026 | 7,4% | 29,3% | 25% | 13,7% |
| Active Group, лютий 2026 | 10,9% | 32,9% | 15,9% | 13,8% |
| Active Group, січень 2026 | 10,4% | 32,2% | 22,1% | 9,4% |
| Ipsos, грудень 2025 — січень 2026 | 9% | 20% | 23% | 7% |
Порівняно з 2021–2022 роками, коли Порошенко часто був другим після Зеленського, тепер він стабільно четвертий-п’ятий. Це не катастрофа для опозиційного політика в умовах воєнного часу, але й не свідчення потужного зростання.
Партійний вимір та перспективи
«Європейська солідарність» зберігає вплив у парламенті та медійному просторі. Партія регулярно ініціює законопроєкти щодо посилення обороноздатності, підтримки ветеранів, європейської інтеграції. У гіпотетичних парламентських рейтингах 2026 року вона часто йде слідом за потенційною партією Залужного та попереду чи поруч із залишками «Слуги народу».
Цікаво, що партійний рейтинг іноді перевищує особистий. Це означає, що за «Євросолідарність» готові голосувати й ті виборці, які не обов’язково бачать Порошенка як майбутнього президента, але поділяють ідеологічні орієнтири партії — проєвропейськість, державництво, критичне ставлення до корупції.
Цікаві факти
Стабільність у нестабільності. За весь період після 2019 року особистий рейтинг Порошенка жодного разу не опускався нижче 3–4% і не піднімався вище 11–12% у воєнний період. Це свідчить про наявність жорсткого електорального ядра, яке не розмивається навіть під час найбільших суспільних потрясінь.
Регіональний контраст. Історично підтримка Порошенка на заході України в 1,5–2 рази вища, ніж на сході та півдні. Такий розподіл зберігається і в 2025–2026 роках, хоча загальна картина згладилася через воєнну міграцію та загальнонаціональну консолідацію.
Досвід versus новизна. У більшості опитувань 2026 року військові та колишні військові лідери (Залужний, Буданов) випереджають Порошенка. Це відображає глобальний тренд воєнного часу: суспільство більше довіряє тим, хто безпосередньо пов’язаний з обороною, ніж досвідченим цивільним політикам.
Партія vs лідер. Різниця між рейтингом «Європейської солідарності» та особисто Порошенка іноді сягає 4–6 відсоткових пунктів. Це один з найвищих розривів серед українських політиків і свідчить про те, що партійний бренд частково автономний від особистості лідера.
Що означають ці цифри для майбутнього
Рейтинг Порошенка у 2026 році — це не просто число. Це індикатор того, що в українському суспільстві зберігається попит на досвідчених, ідеологічно послідовних політиків проєвропейського спрямування. Навіть якщо особиста підтримка не є рекордною, вона достатня, щоб партія залишалася впливовою силою в парламенті та громадському дискурсі.
Для просунутих читачів важливо розуміти методологічні нюанси: різницю між «серед усіх» та «серед тих, хто визначився», вплив воєнного стану на готовність людей брати участь у виборах, а також те, що будь-які рейтинги в умовах війни — це швидше зріз настроїв, ніж точний прогноз результатів майбутніх виборів.
Для тих, хто тільки починає цікавитися політикою, головний висновок простий: рейтинг Порошенка показує, що українське суспільство не забуває про внесок політиків минулого, але водночас шукає нових лідерів, здатних відповідати на виклики сьогодення. Стабільність його підтримки — це водночас і ресурс, і виклик: ресурс для опозиційної діяльності, виклик — для необхідності адаптуватися до нових реалій та розширювати електоральну базу.
Політичний ландшафт України продовжує змінюватися щомісяця. Дані опитувань — лише один із інструментів розуміння цих змін.
