Урсула фон дер Ляєн увійшла в історію як перша жінка, яка очолила Європейську комісію — ключовий виконавчий орган Євросоюзу, що формує порядок денний, пропонує закони та координує роботу 27 країн-членів. Народжена 8 жовтня 1958 року в брюссельському районі Іксель, вона з дитинства дихала повітрям європейської інтеграції: її батько Ернст Альбрехт працював у структурах Європейської комісії, а згодом став впливовим політиком Християнсько-демократичного союзу Німеччини та прем’єр-міністром Нижньої Саксонії. До 13 років дівчинка жила в Бельгії, вільно володіла німецькою та французькою, а потім родина переїхала до Німеччини — спочатку до Лерта поблизу Ганновера. Це подвійне коріння — європейське й німецьке — багато в чому визначило її подальший шлях: прагматичну, трансатлантичну й водночас глибоко проєвропейську політику.
Медична освіта стала фундаментом її світогляду. Спочатку вона вивчала економіку в Геттінгені та Мюнстері, але 1980 року перейшла на медицину в Ганноверську медичну школу. 1987 року отримала ліцензію лікаря, а 1991-го — докторський ступінь з медицини. Тема дисертації стосувалася С-реактивного білка при інфекціях навколоплідних оболонок. Пізніше, 2001 року, здобула ступінь магістра з епідеміології та соціальної медицини. Короткий час працювала асистентом у гінекологічному відділенні, а потім займалася дослідницькою роботою. Саме медичний досвід — точність діагностики, розуміння людського страждання та профілактики — пізніше проявиться в її підході до сімейної політики, охорони здоров’я та реагування на пандемії.
Сімейне життя Урсули фон дер Ляєн — це окрема історія витримки та балансу. 1986 року вона одружилася з професором медицини Гайко фон дер Ляєном, нащадком знатного роду з Крефельда. У пари народилося семеро дітей: Давид, Софі, Марія, близнюки Йоганна та Вікторія, Егмонт і Грація. Період з 1992 по 1996 рік родина провела в Каліфорнії — Гайко викладав у Стенфорді. Повернувшись до Німеччини, вони оселилися на фермі поблизу Ганновера, де тримають коней. Урсула — активна конкуристка, яка бере участь у змаганнях. Такий спосіб життя — поєднання високої політики з доглядом за великою родиною та пристрастю до верхової їзди — формує образ людини, яка вміє тримати фокус під тиском і цінує прості радості. Досвід багатодітної матері безпосередньо вплинув на її перші міністерські посади: саме вона просувала розширення мережі дитячих садків, гнучкі форми зайнятості для батьків та заходи з гендерної рівності.
Політична кар’єра почалася відносно пізно. 1990 року вона вступила до ХДС. Спочатку — місцева політика в Нижній Саксонії: міська рада Зельце, потім ландтаг і посада міністра соціальних справ, жінок, сім’ї та охорони здоров’я землі Нижня Саксонія (2003–2005). 2005 року Ангела Меркель запросила її до федерального уряду. Урсула фон дер Ляєн послідовно обіймала три ключові посади: міністр у справах сім’ї, літніх людей, жінок та молоді (2005–2009), міністр праці та соціальних справ (2009–2013) і, нарешті, міністр оборони (2013–2019) — перша жінка на цій посаді в історії Німеччини. Вона залишалася єдиним міністром, який працював у всіх кабінетах Меркель з 2005 по 2019 рік. На посаді міністра оборони вона зіткнулася з проблемами хронічного недофінансування бундесверу, скандалами навколо консультаційних контрактів та необхідністю модернізації армії. Деякі рішення викликали критику, зокрема розслідування щодо можливих порушень у закупівлях.
Найбільш драматичним став 2019 рік. Європейська рада несподівано висунула її кандидаткою на посаду президентки Європейської комісії — вона не була офіційним «шпітценкандидатом» від партії. 16 липня 2019 року Європейський парламент обрав її 383 голосами «за» (потрібно було 374). 1 грудня 2019 року вона офіційно стала 13-ю президенткою Єврокомісії — першою жінкою та першою німкенею на цій посаді після Вальтера Гальштейна. Обрання було непростим: у Німеччині частина політичного істеблішменту ставилася до неї стримано. Проте саме в цей момент Європа потребувала лідерки, здатної реагувати на нові виклики.
Перший термін (2019–2024) пройшов під знаком трьох криз. Пандемія COVID-19 стала першим серйозним випробуванням. Урсула фон дер Ляєн наполягала на централізованій закупівлі вакцин для всього ЄС. Було укладено масштабні контракти, зокрема з Pfizer на сотні мільйонів доз. Це дозволило швидко вакцинувати мільйони європейців, хоча пізніше виникли суперечки щодо прозорості переговорів (так звана «Pfizergate» — розслідування через SMS-переписку з керівництвом компанії) та певної кількості невикористаних доз. Паралельно вона просувала «Зелений курс» — амбіційну програму досягнення кліматичної нейтральності ЄС до 2050 року. Російське повномасштабне вторгнення в Україну 2022 року стало поворотним моментом. Уже 8 квітня 2022 року вона відвідала Київ і Бучу, де побачила наслідки звірств. Її реакція була жорсткою та послідовною: підтримка санкцій, ембарго на російську нафту, надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС (червень 2022), фінансова та військова допомога. Цікаво, що ще 2015 року як міністр оборони вона виступала проти постачання зброї Україні, побоюючись ескалації. Повномасштабна війна змінила її позицію — приклад того, як лідерка здатна переглядати погляди під тиском реальності.
18 липня 2024 року Європейський парламент переобрав Урсулу фон дер Ляєн на другий термін (401 голос «за»). Друга комісія фон дер Ляєн розпочала роботу 1 грудня 2024 року і працюватиме до 2029 року. Пріоритети чітко окреслені в політичних орієнтирах: нова ера європейської оборони та безпеки, підвищення конкурентоспроможності та сталого процвітання, підтримка людей і соціальної моделі, захист демократії та цінностей, глобальна Європа. Особливої ваги набула ініціатива «ReArm Europe» — план мобілізації до 800 мільярдів євро на оборонні інвестиції, модернізацію промисловості та посилення стримування. У контексті війни в Україні ЄС продовжує масштабну підтримку: у грудні 2025 року Європейська рада погодила кредит у 90 мільярдів євро на 2026–2027 роки (незважаючи на опір окремих країн). Урсула фон дер Ляєн неодноразово підкреслювала, що підтримка України — це питання не лише солідарності, а й європейської безпеки. Вона також активно працює над енергетичною допомогою, відновленням інфраструктури та підготовкою до повоєнного відродження.
Особистість Урсули фон дер Ляєн поєднує дисципліну вершниці, точність лікаря та прагматизм політика. Вона не уникає складних рішень і вміє будувати коаліції. Водночас її кар’єра не обійшлася без суперечностей. Найгучніша — звинувачення в плагіаті в докторській дисертації 1991 року (виявлено проблеми з цитуванням у понад 40 % тексту). Ганноверська медична школа провела розслідування і дійшла висновку про відсутність наміру обману — ступінь залишили. Інші критичні моменти стосувалися закупівель у міністерстві оборони та прозорості переговорів щодо вакцин. Проте більшість європейських лідерів і виборців оцінюють її як надійну, досвідчену та здатну до адаптації керівницю.
Цікаві факти про Урсулу фон дер Ляєн
- У 1978 році через погрози терористичної організації RAF (Фракція Червоної Армії) сім’ї Альбрехтів Урсула кілька місяців жила в Лондоні під псевдонімом Rose Ladson і під захистом Скотленд-Ярду.
- Вона — активна конкуристка, яка бере участь у змаганнях навіть у зрілому віці; на фермі поблизу Ганновера родина тримає коней.
- Сестра Урсули Бенітта-Єва померла від раку в 11 років — саме цей досвід став одним із мотивів створення європейського плану боротьби з онкологічними захворюваннями.
- Вона виховала семеро дітей, поєднуючи це з кар’єрою міністра та пізніше — президентки Єврокомісії; родина завжди була для неї пріоритетом.
- Урсула фон дер Ляєн — перша жінка-міністр оборони Німеччини та перша жінка-президентка Європейської комісії.
- 2025 року вона отримала Міжнародну премію Карла Великого в Аахені за внесок у єдність Європи.
- У 2022 році Україна нагородила її орденом князя Ярослава Мудрого I ступеня за підтримку суверенітету та просування інтересів України на міжнародній арені.
Її стиль керівництва — це поєднання медичної системності та політичної гнучкості. Урсула фон дер Ляєн не прагне бути «матір’ю Європи» в сентиментальному сенсі, натомість демонструє жорстку, але послідовну позицію там, де йдеться про цінності, безпеку та майбутнє континенту. У 2026 році, коли Європа стоїть перед викликами переозброєння, енергетичної незалежності та продовження підтримки України, саме її досвід і рішучість визначають багато ключових рішень. Шлях від брюссельської лікарки до лідерки, яка керує найбільшою економічною та політичною спілкою світу, продовжується — і кожне нове рішення додає штрихи до портрета людини, яка вміє вчитися на помилках і діяти в інтересах спільного європейського дому.
