13 квітня 2014 року біля Семенівки під Слов’янськом лейтенант Вадим Сухаревський прийняв рішення, яке стало точкою відліку активної фази російсько-української війни. Його рота з 80-ї окремої аеромобільної бригади прикривала групу СБУ «Альфа». Коли з’ясувалося, що бойовики готують засідку, а наказ «вогонь не відкривати» загрожував загибеллю українських спецпризначенців, Сухаревський зайняв місце кулеметника на БТР і дав команду стріляти. Перший постріл українських військ по російських проксі в цій війні прозвучав саме тоді. Він урятував життя бійцям «Альфи», хоч один офіцер СБУ все ж загинув. Цей момент назавжди пов’язав ім’я Вадима Сухаревського з початком спротиву.
Сьогодні полковник Сухаревський — один із найбільш технологічно орієнтованих командирів Збройних сил України. Він пройшов шлях від десантника і командира морського піхотного батальйону до першого командувача Сил безпілотних систем (2024–2025), а з червня 2025 року обіймає посаду заступника командувача оперативного командування «Схід». Його кар’єра — це жива ілюстрація того, як особиста ініціатива молодшого офіцера переростає в стратегічне бачення нової війни, де дрони, наземні роботизовані комплекси та електронна боротьба стають вирішальними факторами.
Ранні роки та формування характеру
Вадим Олегович Сухаревський народився 6 жовтня 1984 року в Береговому на Закарпатті. Батьки не підтримували його бажання стати військовим, але хлопець наполягав. Він закінчив Мукачівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, а 2009 року — Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів». Пізніше здобув освіту в Національному університеті оборони України (2016) та магістерський ступінь з права в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого (2024).
У 2004 році молодий лейтенант уже побував у справжньому бою — у складі 6-ї окремої механізованої бригади брав участь у миротворчій місії в Іраку, зокрема в битві за Ель-Кут проти бойовиків Армії Магді. Цей досвід дав йому перше розуміння асиметричної війни та ціну рішень під тиском.
Після повернення служив у 80-й окремій аеромобільній бригаді: був начальником розвідки батальйону, командиром роти. Командири відзначали його як одного з найкращих. Уже тоді проявлялася риса, яка стане візитівкою Сухаревського: готовність брати відповідальність, коли ситуація виходить за рамки стандартних наказів.
13 квітня 2014 року: «Бачиш — стріляй»
Контекст був критичним. За день до того російський полковник Ігор Гіркін (Стрєлков) із групою бойовиків захопив Слов’янськ. Українські сили отримали категоричний наказ не відкривати вогонь, щоб не ескалувати конфлікт. Сухаревський із ротою перебував у Семенівці, підтримуючи групу «Альфи», яка проводила нараду.
Коли стало зрозуміло, що бойовики готують засідку і життя українських офіцерів під загрозою, лейтенант порушив наказ. Він зайняв місце за кулеметом БТР і відкрив вогонь. Бійці «Альфи» були врятовані, хоча один офіцер — капітан Геннадій Біліченко — загинув. Цей постріл вважається першим свідомим ударом ЗСУ по російських силах у війні на Донбасі.
Пізніше Сухаревський згадував, як перший полонений бойовик під Слов’янськом здивовано запитав: «Звідки ви взялися? Нам сказали, що вас не існує». Для багатьох на той момент українська армія була лише тінню. Рішучість кількох офіцерів почала цю тінь розвіювати.
У серпні 2014 року під Красним (Луганська область) Сухаревський отримав поранення в ногу та контузію. Три кулі влучили в бронежилет. Тоді ж його підрозділ разом із 95-ю бригадою провів успішні рейди, звільнивши низку населених пунктів і роз’єднавши сили ЛНР та ДНР.
Від морської піхоти до перших дронів
2016 року Сухаревського призначили командиром 503-го окремого батальйону морської піхоти (пізніше 1-й батальйон 36-ї бригади). На Маріупольському напрямку він почав системно застосовувати квадрокоптери для коригування мінометного вогню — один із перших в українській армії.
«Починаючи з кінця 2016 року, жоден міномет під моєю командою не стріляв без коригування з дронів. Інформація по позиціях противника оновлювалася мінімум двічі на тиждень, і ми ефективно відсували лінію розмежування від Маріуполя», — згадував він.
Батальйон пройшов 250 км по другій лінії оборони, змусив ворога відступити на 4 км, брав участь у звільненні Водяного та взятті висоти «Дєрзкая». Саме тоді Сухаревський зрозумів: дрони — це не просто розвідка, а інструмент, який кардинально змінює співвідношення сил на полі бою.
2021–2022 роки — начальник штабу 35-ї окремої бригади морської піхоти. А з 2022-го — командир 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Під його керівництвом бригада брала участь у Херсонській наступальній операції: звільнила чотири населені пункти, 9 листопада 2022 року зайняла село Зелений Гай, зробивши Херсон досяжним для української артилерії. 14 листопада Сухаревський разом із президентом Володимиром Зеленським піднімав український прапор у звільненому Херсоні.
Створення Сил безпілотних систем: історичний крок
10 лютого 2024 року Вадима Сухаревського призначили заступником Головнокомандувача ЗСУ з питань безпілотних систем. А 10 червня 2024 року він став першим командувачем новостворених Сил безпілотних систем ЗСУ — окремого роду військ, аналога якому на той момент не існувало в більшості армій світу.
Завдання було амбітним: систематизувати застосування дронів усіх типів, інтегрувати їх у доктрину, забезпечити бригади надійною підтримкою з повітря та землі, зменшити втрати особового складу. Сухаревський наголошував на асиметричній війні, збереженні життя військових та технологічній перевазі.
За час його керівництва вдалося напрацювати власні інноваційні розробки, провести унікальні бойові операції, запровадити нову модель рекрутингу. Згадувалися альтернативи Starlink для роботи дронів біля Криму, системне впровадження наземних роботизованих комплексів, застосування дронів-маток з FPV на глибину до 70 км, тестування систем зі штучним інтелектом. У грудні 2024 року Україна увійшла до п’ятірки країн, що мають лазерну зброю для збиття повітряних цілей на висоті понад 2 км.
Сухаревський неодноразово підкреслював: ворог має перевагу в масовому виробництві дронів, але Україна лідирує в інноваціях. Головне — не наздоганяти кількістю, а створювати якісно нові рішення.
Чесне рішення та новий етап
3 червня 2025 року указом президента Вадима Сухаревського звільнили з посади командувача Сил безпілотних систем. На його місце призначили Роберта Бровді («Мадяр»). Того ж дня Сухаревського призначили заступником командувача оперативного командування «Схід».
У своїй заяві полковник пояснив: «На цьому етапі наші бачення щодо подальшого розвитку СБС розходяться з керівництвом. Вважаю чесним і професійним рішенням у цій ситуації завершити свою каденцію на посаді командувача СБС». Він подякував усім, хто брав участь у створенні нового роду військ, і наголосив, що пишається роботою в найскладніший, перший рік становлення структури. «Моя мета — Перемога. І я вірю, що СБС, як інноваційна бойова структура, має всі передумови стати системою, що формує нову парадигму війни — і для України, і для світу».
Перехід на посаду в ОК «Схід» дозволив Сухаревському продовжити службу на одному з найгарячіших напрямків, застосовуючи весь накопичений досвід — як тактичний, так і стратегічний.
Особистість за погонами
За суворими цифрами кар’єри — жива людина. Дружина Вадима Сухаревського — оперна співачка та бандуристка з Чернігова Юлія Сухаревська. У них донька та син.
Сухаревський — фанат рольових відеоігор, зокрема Stalker 2: Heart of Chornobyl, та світу Warhammer Fantasy. Має розряд з дайвінгу. До окупації Маріуполя брав участь у проєкті розвитку ініціативної молоді в місцевих школах «Академія лідерства». Одна з вулиць у рідному Береговому носить його ім’я. Він навіть знявся в музичному кліпі гурту Kozak System на пісню про 59-ту бригаду.
Ці деталі не просто «людянять» образ — вони показують, звідки береться його здатність мислити нестандартно: поєднання жорсткої військової дисципліни з творчим, ігровим підходом до складних систем і щирою турботою про людей.
Цікаві факти про Вадима Сухаревського
Цікаві факти про Вадима Сухаревського
- Перший постріл війни. 13 квітня 2014 року саме він став першим офіцером ЗСУ, який наказав відкрити вогонь по російських бойовиках під Слов’янськом, порушивши наказ «не стріляти» заради порятунку українських спецпризначенців.
- Піонер дронів у 2016-му. Ще до масового поширення FPV та «мавіків» Сухаревський системно коригував мінометний вогонь з квадрокоптера і домігся, щоб жоден міномет у його батальйоні не стріляв без розвідки з повітря.
- Вуличка на його честь. У Береговому, де він народився, одну з вулиць назвали іменем Вадима Сухаревського — рідне місто визнало його заслуги ще за життя.
- Музичний слід. Полковник знявся в кліпі гурту Kozak System на пісню, присвячену 59-й мотопіхотній бригаді, якою він командував.
- Гравець і стратег. Фанат Stalker 2 та Warhammer Fantasy — ігри, що вимагають тактичного мислення, планування та роботи з обмеженими ресурсами, стали несподіваним джерелом натхнення для військового інноватора.
- Магістр права. У 2024 році, вже будучи командувачем Сил безпілотних систем, здобув науковий ступінь магістра за спеціальністю «Право» — продовжує вчитися навіть на найвищих посадах.
- Миротворець з бойовим досвідом. 2004 року воював в Іраку у складі українського контингенту — один із небагатьох нинішніх українських командирів, хто має досвід реальних бойових дій за межами України ще до 2014 року.
Що вчить досвід Вадима Сухаревського
Кар’єра Сухаревського демонструє кілька ключових принципів, корисних не лише військовим, а й будь-кому, хто працює в умовах невизначеності та швидких змін.
По-перше, ініціатива на нижчих ланках. Рішення лейтенанта в Семенівці врятувало людей і запустило ланцюг подій. У сучасній війні, де рішення приймаються за секунди, а дрони дозволяють бачити поле бою на десятки кілометрів, делегування відповідальності та довіра до командирів тактичної ланки стають критично важливими.
По-друге, технології як сила множення. Сухаревський не просто «полюбив дрони» — він побачив у них інструмент, який дозволяє виконувати завдання з меншими втратами і більшою ефективністю. Його ранній досвід 2016 року став фундаментом для створення цілого роду військ.
По-третє, чесність у конфлікті поглядів. Відставка з посади командувача СБС — не драма, а приклад професійної зрілості. Коли бачення розвитку структури розходиться з вищим керівництвом, людина, яка щиро вірить у свою справу, обирає не конфлікт, а продовження служби на іншій, не менш важливій позиції.
По-четверте, людяність як основа лідерства. Турбота про підлеглих, робота з молоддю ще до війни, інтерес до сучасної культури та ігор — усе це формує командира, за яким ідуть не через страх, а через повагу та віру в спільну справу.
Сьогодні Вадим Сухаревський продовжує службу в оперативному командуванні «Схід». Його шлях — від першого пострілу в 2014-му до створення однієї з найінноваційніших структур сучасної української армії — триває. Історія полковника «Борсука» нагадує: у війні, де технології змінюють правила щодня, саме ті, хто вміє поєднувати мужність, ініціативу та стратегічне мислення, визначають, якою буде армія завтра.
