Андрій Юсов — це голос, який мільйони українців чують щодня в ефірах новин про операції розвідки, обміни полоненими та плани ворога. Представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України з питань стратегічних комунікацій, майор, заступник голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Його спокійний, фактологічний тон став символом прозорості в умовах повномасштабної війни, коли кожне слово може або зміцнити дух нації, або підірвати довіру.
Народжений 8 січня 1983 року в Одесі, Юсов пройшов еволюцію від вуличного організатора протестів під час Помаранчевої революції та Євромайдану до ключового спікера воєнної розвідки. Його шлях — це не просто кар’єрний злет, а органічне продовження принципів, за які він боровся ще в студентські роки: свобода, європейський вибір і жорстка протидія російському впливу. Сьогодні він не лише інформує про удари по ворожих об’єктах чи стан російської ППО, а й координує комунікацію з родинами захисників, повертаючи тисячі українців з полону.
Його діяльність поєднує юридичну точність, політичний досвід і військову підготовку. Юсов руйнує кремлівські наративи не гучними гаслами, а холодними фактами, пояснюючи суспільству, чому єдність — це не абстракція, а щоденна робота, яка рятує життя. Для початківців у темі української політики та розвідки це приклад, як активізм може стати професійною зброєю в інформаційній війні. Для просунутих — глибокий кейс стратегічних комунікацій, де минуле активіста стає фундаментом сучасних перемог.
Раннє життя та освіта: коріння в Одесі
Одеса 1980-х — місто з бурхливим характером, де море зустрічається з континентом, а традиції переплітаються з новими ідеями. Саме тут 8 січня 1983 року народився Андрій Володимирович Юсов. З 1989 по 1998 рік він навчався в Маріїнській гімназії, а потім у 1998–2000 роках закінчив Одеський юридичний ліцей. Ці роки сформували в нього дисципліну та інтерес до права як інструменту змін.
Вищу освіту Юсов починав в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова на економіко-правовому факультеті, але швидко перевівся на юридичний факультет Київського національного університету культури і мистецтв. У 2005 році він отримав диплом спеціаліста з правознавства. Паралельно, у 2002–2004 роках, пройшов навчання на факультеті підготовки офіцерів запасу Одеського інституту Сухопутних військ і здобув звання молодшого лейтенанта запасу. У 2023 році, вже під час повномасштабної війни, завершив магістратуру з політології в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Ця комбінація — юридична освіта, військова підготовка та пізніша політологія — стала ідеальним фундаментом для ролі, яку він виконує сьогодні. Юсов не просто коментує події: він аналізує їх крізь призму права, стратегії та суспільних процесів, роблячи складні розвідувальні дані доступними для кожного.
Шлях активіста: від «України без Кучми» до Одеського Євромайдану
Ще студентом, у 2001 році, Юсов очолив одеський осередок Громадського комітету опору «За Правду!» під час кампанії «Україна без Кучми». Він організовував мітинги на честь Георгія Гонгадзе, ініціював створення міжрегіональної організації «Українське братство». У 2004 році став частиною координаційного центру Громадянської кампанії «ПОРА», спікером і координатором студентських страйккомів. Саме тоді сформувалася його репутація польового командира, який не боїться вулиці.
Помаранчева революція стала для нього школою масових дій: від пікетування дачі Кучми до участі в акціях у Чернігові. У 2005 році разом з Євгеном Золотарьовим він заснував політичну партію «Громадянська партія «ПОРА!»» і став заступником голови політради. Пізніше — голова Одеської обласної організації партії УДАР, співкоординатор акцій проти агресії Росії щодо Грузії у 2008 році, відроджувач Одеського українського клубу.
Євромайдан 2013–2014 років підняв Юсова на новий рівень. Він став співкоординатором акції «Одеса — курс Євро», лідером одеського Євромайдану, головою Народної ради Майдану. Брав участь у драматичних подіях 2 травня 2014 року в Одесі на боці проєвропейських сил. Цей досвід загартував його в реальних сутичках з проросійськими елементами, коли активізм міг коштувати життя.
Політична кар’єра та державна служба: від радника до експерта
Юсов не обмежувався вулицею. У 2009 році він очолив управління молодіжної та сімейної політики Одеської міської ради. Працював помічником-консультантом народних депутатів кількох скликань, стажувався в апараті Верховної Ради. У 2015 році став радником начальника управління СБУ в Одеській області Сергія Батракова з питань взаємодії з громадськістю. Пізніше — радник Вінницького міського голови, радник в Апараті Верховної Ради з інформаційної політики, експерт комунального підприємства «Інститут розвитку міст».
Балотувався до Верховної Ради у 2006, 2007, 2014 (від «Блоку Петра Порошенка» під №109) та 2019 роках (від «Громадянської позиції» по округу №216). Заснував «Школу відповідальної політики», брав участь у національному проєкті «Нові лідери». Ці кроки показали: він не лише протестує, а й будує інституції, готуючи нове покоління до відповідальної політики.
Роль в ГУР МО України: стратегічні комунікації як зброя
З 2022 року Андрій Юсов — офіційний представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України з питань стратегічних комунікацій. Його голос лунає в ефірах, коли йдеться про успішні операції ЗСУ, російські плани чи стан ворожої ППО. Він пояснює, як росіяни намагаються «залатати дірки» в обороні, комбінуючи радянські зразки з новою технікою, або чому внутрішні проблеми РФ стають її головною слабкістю.
Стратегічні комунікації для Юсова — не додаток до операцій, а їхня невід’ємна частина. Він руйнує кремлівські міфи спокійно і точно, підкреслюючи: «Без Росії — немає проблем». Його стиль — це поєднання фактів з емоційною силою, яка підтримує суспільство в найтемніші дні. Юсов брав участь у презентаціях книг і доповідей про досвід інформаційного спротиву, де ділився практичними рекомендаціями для протидії дезінформації.
Його попередній досвід активіста виявився незамінним: уміння говорити з людьми, координувати масові дії перетворилося на майстерність пояснення розвідувальних даних широкій аудиторії. Під час війни Юсов став обличчям прозорості ГУР, перетворюючи складні дані на зрозумілі меседжі, які зміцнюють довіру до Сил оборони.
Діяльність у Координаційному штабі: повернення захисників додому
З 2022 року Юсов — член Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, керівник робочої групи з взаємодії зі ЗМІ та родичами. З 27 листопада 2024 року — заступник голови штабу. Він безпосередньо причетний до підготовки обмінів, зокрема великого обміну 21 вересня 2022 року, коли повернули 215 українців, включаючи захисників Маріуполя та «Азовсталі».
Юсов пояснює механізми обмінів, розповідає про тортури в російському полоні, відсутність офіційних таборів у РФ. Його комунікація з родинами — це не сухі звіти, а людський підхід, який дає надію. Кожен обмін для нього — це перемога, яка нагадує: Україна бореться за кожного.
Він наголошує на гуманітарній складовій: стан поранених після полону, необхідність міжнародного тиску. Ця робота поєднує розвідку, дипломатію та емоційну підтримку, роблячи Юсова не просто спікером, а людиною, яка повертає надію тисячам сімей.
Цікаві факти про Андрія Юсова
Зірка на небі як символ опору. У 2014 році за ініціативи Юсова одну з зірок назвали «Путін х**ло!» — вірусний жест, який підняв бойовий дух мільйонів і став частиною культурного спротиву.
Захищений від замахів. Пережив фізичне побиття в Затоці у 2015 році та кілька спроб ліквідації, зокрема в операції «ЕНІГМА 2.0» російських спецслужб, зірваній у 2025–2026 роках. Це не зламало, а лише загартувало його рішучість.
Родинна опора. Одружений з психологинею Іванною Юсовою, яка працює в дитячому консультативно-діагностичному центрі. Разом виховують двох синів. Сім’я залишається поза публічним простором, але саме вона, за словами Юсова, дає сили в найважчі моменти.
Нагороди за службу. Відзначений «Хрестом Івана Мазепи», «Воєнним хрестом», відзнаками Ради національної безпеки і оборони України III та II ступенів та іншими державними нагородами за внесок в оборону і громадську діяльність.
Ці факти підкреслюють: Юсов — не кабінетний чиновник, а людина з живою історією, де особисте переплітається з національним.
Вплив на суспільство та майбутнє комунікацій
Юсов демонструє, як стратегічні комунікації можуть стати частиною національної оборони. Його підхід — це не пропаганда, а правда, подана з повагою до аудиторії. Він пояснює, чому День Героїв має стати державною традицією, підкреслює тяглість української боротьби за свободу. У 2025–2026 роках його коментарі про російські плани щодо Африки, економічні удари чи зміни тактики ворога допомагали суспільству орієнтуватися в реаліях гібридної війни.
Для початківців його історія — натхнення: від студентських мітингів до майорських погонів. Для просунутих — кейс, як минулий досвід активізму інтегрується в сучасні державні структури. Юсов показує, що справжня сила — в єдності фактів, емоцій і дій. Його робота продовжує формувати уявлення про Україну як державу, яка не просто обороняється, а диктує правила інформаційного поля.
Кожна його заява — це нагадування: війна триває не лише на фронті, а й у головах. І поки є такі голоси, як голос Андрія Юсова, українці знають — правда завжди сильніша за брехню.
